Клінічне дослідження можливості формування післяопераційного рогівкового астигматизму при екстракції катаракти через тунельні розрізи - Автореферат

Технологія екстракції катаракти (ЕК) з використанням тунельних розрізів (ТР), що не потребують накладання швів, стоїть в авангарді методик та дозволяє максимально зменшити ступінь післяопераційного рогівкового астигматизму (ПРА) (Боброва Н.Ф. з співавт., 1993; Zheng L. et al, 1994; Веселовская З.Ф., Амер Сохил, 1995; Сергієнко М.М. з співавт., 1999; Buratto L., 1999). Аналіз літератури показав, що питання про комплексний вплив віку і статі пацієнта, вихідного анатомофізіологічного стану ока, ширини, форми та місця знаходження тунельних розрізів на формування післяопераційної рефракції рогівки (РР) залишаються невирішеними. Розробити математичну модель післяопераційного рогівкового астигматизму при екстракції катаракти через тунельні розрізи і на її основі спосіб лікування катаракти, що передбачає індивідуальний підхід до використання різних тунельних розрізів для профілактики післяопераційного і корекції вихідного рогівкового астигматизму. На основі цього дослідження розроблена математична модель, яка дозволяє прогнозувати післяопераційний рогівковий астигматизм при виконанні екстракції катаракти через тунельні розрізи. Вперше розроблено спосіб лікування катаракти, який відрізняється тим, що проводиться розріз фіброзної капсули ока, екстракція катаракти та імплантація штучного кришталика, при цьому оптимальні тип та ширина ТР вибираються з урахуванням індивідуальних параметрів рефракції рогівки, напрямку осей головних меридіанів рогівки, внутрішньоочного тиску та аксіальної довжини ока на основі авторської математичної моделі післяопераційного рогівкового астигматизму (Пат.29536 України, МПК 7 A61F9/013).Розрахунок ХВРА здійснювався з використанням алгебраїчного методу розрахунку індукованого РА, астигматизм прямого типу позначався знаком “ ”, зворотного типу - знаком “-”. Індивідуальний розрахунок значення ПРА, що прогнозується для різних типів ТР та рекомендації відносно вибору оптимального типу ТР здійснювались з використанням розробленої нами компютерної програми “Система підтримки прийняття рішення лікарем-офтальмохірургом відносно типу тунельного розрізу, що має бути виконаний з метою формування оптимальної післяопераційної рефракції рогівки при хірургічному лікуванні катаракти "Sphera Lux"” (Свідоцтво про державну реєстрацію ПА №1799). Аналіз залежності ХВРА від статі, віку пацієнтів, аксіальної довжини ока (ПЗВ), внутрішньоочного тиску (Ро), діаметру рогівки (ДР), вихідної середньої РР, типу та ширини ТР виконано на 529 очах, прооперованих з приводу катаракти в Київській МКОЛ “Центр мікрохірургії ока” за період з 1995 р. по 2001 р. (443 пацієнтів, з них 188 (42%) чоловіків та 255 (58%) жінок). Перевірка ефективності розробленого способу лікування катаракти здійснювалась шляхом аналізу результатів лікування в двох вибірках: у вибірці, в якій лікування здійснювалось у відповідності з розробленим способом (n=97) (86 пацієнтів - 30 (35?5%) чоловіків та 56 (65?5%) жінок), і в контрольній вибірці, яку склали очі, оперовані без використання розробленого способу лікування катаракти (n=135) (135 пацієнтів - 58 (43?4%) чоловіків та 77 (57?4%) жінок). Пілотні дослідження, проведені на основі аналізу даних про РР на 135 очах, підтвердили дані літератури, що внаслідок виконання ЕК через ТР виникає достовірна (p<0,001) зміна величини рогівкового астигматизму (ВРА = 0,37?0,18 дптр, ПРА =-1,44?0,29 дптр), причому значення ХВРА різні для кожного типу ТР (p<0,001), крім ТСВП и ТСВЗП, для яких розходження статистично недостовірні.За ступенем зменшення впливу на рефракцію рогівки досліджувані розрізи можна розташувати в такій послідовності: тунель рогівковий верхній, тунель склеральний верхній прямий та склеральний верхній зі зворотним профілем, тунель рогівковий боковий. Хірургічно викликаний рогівковий астигматизм для кожного типу тунельного розрізу індивідуальний: тунель рогівковий верхній (ТРВ) індукує астигматизм зворотного типу 2,08?1,60 дптр; На основі математичної моделі показано, що найбільший вплив на формування післяопераційного рогівкового астигматизму мають тип тунельного розрізу, вихідний рогівковий астигматизм та ширина тунельного розрізу (до 70%); діаметр рогівки, внутрішньоочний тиск та аксіальна довжина ока мають приблизно однаковий, значимий, але менший вплив (близько 30%). Розроблено новий спосіб хірургічного лікування катаракти з використанням математичної моделі післяопераційного рогівкового астигматизму, що зменшує післяопераційний рогівковий астигматизм за рахунок індивідуального вибору типу та ширини ТР у залежності від вихідної рефракції рогівки, напрямку осей головних меридіанів рогівки, діаметру рогівки, внутрішньоочного тиску і аксіальної довжини ока. Розроблений спосіб хірургічного лікування катаракти дозволив статистично значимо знизити частоту індукції післяопераційного рогівкового астигматизму на 26% і підвищити частоту сферизації рогівки на 23%; у 40% випадків реально отримані значення післяопераційного рогівкового астигматизму відповідають прогнозованим з точністю ?0,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ