Клінічна оцінка впливу сорбенту з високодисперсного кремнезему на гепатобіліарну систему у хворих на цукровий діабет - Автореферат

бесплатно 0
4.5 218
Вплив сорбенту "Силікс" на прояви ураження гепатобіліарної системи та на показники компенсації вуглеводного обміну у хворих на цукровий діабет. Оцінка вираженості стеатозу печінки у хворих на ЦД. Ефективність препарату у лікуванні стеатозу печінки.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
За даними Всесвітньої організації охорони здоровя (ВООЗ) і Міжнародної діабетичної федерації (МДФ) кількість хворих на ЦД у 2000 р. становила 171,2 млн., за прогнозом на 2030 р. передбачається її збільшення до 366,2 млн. Зокрема, у мусульманських країнах Близького Сходу прогнозують збільшення кількості хворих на ЦД з 20,1 млн. - у 2000 р. до 52,8 млн. - у 2030 р. За даними МОЗ України станом на 01.01.2007 р. у країні зареєстровано 1048375 хворих на ЦД, що становить 2242,6 на 100 тис. населення. Майже 33% хворих втрачають зір, гангрену нижніх кінцівок виявляють у 50 разів частіше, ніж в осіб без ЦД. За даними Конгресу гастроентерологів і гепатологів США, у 50-60% хворих невірусний цироз печінки повязаний з НАСГ, що зумовлює необхідність виконання 5-8% усіх операцій трансплантації печінки, здійснених у США і країнах ЄС [Chariton M., Younossi Z. M., 2001]. Параметри ЕДМ, отримані з використанням ультразвуку, дають можливість оцінити щільність тканини печінки, обєктивно визначити вираженість стеатозу у хворих на ЦД [Савельєв В.С., Петухов В.А., 2000].До другої підгрупи увійшли 46 (40,7%) хворих на ЦД ІІ типу, яким проводили інсулінотерапію, віком у середньому (57,87±1,15) року; тривалість ЦД - (13,87±1,31) року; ІМТ - (30,16±0,72) кг/м2. До третьої підгрупи включений 31 (27,43%) пацієнт з ЦД ІІ типу, які застосовували пероральні цукрознижуючі препарати, віком у середньому (61,29±1,23) року; тривалість захворювання - (10,06±1,19) року; ІМТ - (31,68±1,28) кг/м2. Початкову стадію НАЖХП (стеатоз печінки) у хворих на ЦД діагностували на підставі даних анамнезу хвороби; результатів лабораторних (ліпідний профіль, активність АЛТ, АСТ, коефіцієнт Де-Ритиса) і інструментальних (стандартне УЗД, ЕДМ печінки) методів досліджень [Targer G., 2008]. Всім хворим проведене ретельне обстеження, крім загальноклінічних досліджень, визначали глікемічний профіль (о 8, 13, 17 год), вміст загального холестерину, тригліцеридів, активність трансаміназ (АЛТ, АСТ); коефіцієнт Де-Ритиса (АСТ/АЛТ); у хворих на ЦД проводили стандартне УЗД з метою вивчення розмірів, форми, ехоструктури печінки і жовчного міхура, а також ЕДМ - для оцінки щільності тканини печінки та обєктивного визначення вираженості стеатозу печінки, які відображають справжні морфологічні процеси, що відбуваються в органі та з метою спостереження в динаміці за якістю лікування. Після проведення курсу ентеросорбції з використанням “силіксу” ці симптоми зникли в усіх хворих на ЦД І типу та у 80 - 90% хворих на ЦД ІІ типу.Проведення ентеросорбції з використанням сорбенту “силікс” сприяє поліпшенню вуглеводного обміну, досягненню компенсації ЦД без додаткового збільшення добової дози інсуліну чи пероральних цукрознижуючих препаратів. Ентеросорбція - це найбільш безпечний та ефективний метод корекції розладів ліпідного обміну, що сприяє стабілізації функціонального стану печінки; зменшенню щільності її тканини, зниженню індексу згасання ультразвукової хвилі, вираженості стеатозу печінки, попередженню його прогресування за НАСГ; підвищенню тонусу жовчного міхура, зменшенню його розмірів у хворих на ЦД. Використання сорбенту “силікс” у комплексі з інсулінотерапією сприяє стабілізації функціонального стану печінки у хворих на ЦД, про що свідчать зниження активності АЛТ, АСТ, нормалізація коефіцієнта Де-Ритиса. Вихідна величина індексу згасання, яка відображає вираженість стеатозу печінки, була найбільш низькою у хворих на ЦД І типу, які постійно, з початку захворювання застосовували інсулін, що свідчить про легкий перебіг стеатозу печінки.

План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вывод
1. Проведення ентеросорбції з використанням сорбенту “силікс” сприяє поліпшенню вуглеводного обміну, досягненню компенсації ЦД без додаткового збільшення добової дози інсуліну чи пероральних цукрознижуючих препаратів. Ентеросорбція - це найбільш безпечний та ефективний метод корекції розладів ліпідного обміну, що сприяє стабілізації функціонального стану печінки; зменшенню щільності її тканини, зниженню індексу згасання ультразвукової хвилі, вираженості стеатозу печінки, попередженню його прогресування за НАСГ; підвищенню тонусу жовчного міхура, зменшенню його розмірів у хворих на ЦД.

2. Сорбент “силікс” справляє гіпоглікемічний і гіполіпідемічний вплив у хворих на ЦД. Після проведення курсу ентеросорбції знижується рівень глікемії (натще, постпрандіальної), а також загального холестерину і тригліцеридів.

3. Використання сорбенту “силікс” у комплексі з інсулінотерапією сприяє стабілізації функціонального стану печінки у хворих на ЦД, про що свідчать зниження активності АЛТ, АСТ, нормалізація коефіцієнта Де-Ритиса.

4. Вихідна величина індексу згасання, яка відображає вираженість стеатозу печінки, була найбільш низькою у хворих на ЦД І типу, які постійно, з початку захворювання застосовували інсулін, що свідчить про легкий перебіг стеатозу печінки. Найбільш високим цей показник був у хворих на ЦД ІІ типу, яким призначали пероральні цукрознижуючі препарати, що підтверджує більш тяжкий перебіг стеатозу у цій групі.

5. За даними еходенситометрії (ЕДМ) печінки після проведення курсу ентеросорбції у хворих на ЦД спостерігали зменшення щільності печінкової тканини, зниження індексу згасання ультразвукової хвилі та вираженості стеатозу печінки незалежно від способу лікування ЦД.

6. Сорбент “силікс” справляє позитивний вплив на стан гепатобіліарної системи у хворих на ЦД, усуває відчуття тяжкості і дискомфорту в ділянці печінки, сприяє зменшенню її розмірів, поліпшенню ехоструктури, підвищенню тонусу і нормалізації розмірів жовчного міхура.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У комплексі лікування хворих на ЦД з метою досягнення його компенсації без додаткового збільшення добової дози інсуліну чи пероральних цукрознижуючих препаратів рекомендовано призначати “силікс” по 2 г ? 3 рази на добу між прийомами їжі та інших лікарських засобів протягом 10 діб.

2. Під час лікування хворих на ЦД з порушенням функціонального стану, структури печінки і жовчного міхура доцільно проводити курс ентеросорбції з використанням “силіксу”.

3. Хворим на ЦД за наявності діабетичної гастроентеропатії, діарейного синдрому слід призначати “силікс” по 2 г ? 3 рази на добу, оскільки він має антидіарейний ефект.

Список литературы
1. Садік А. І. Джарадат. Ефективність і стерпність ентерособенту Силікс за неалкогольної жирової хвороби печінки y хворих на цукровий діабет І типу // Клін. ендокринологія та ендокрин. хірургія. - 2007. - Т. 2, № 19. - С. 30 - 33.

2. Садик А. И. Джарадат. Опыт применения Силикса в лечении стеатоза печени у больных сахарным диабетом тип 2 // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту імені O. O. Богомольця. - 2007. - № 2-3 (12-13). - С. 91 - 95.

3. Садик А. И. Джарадат. Влияние энтеросорбента Силикс на течение стеатоза печени у больных сахарным диабетом под контролем эходенситометрии печени // Ендокринологія. - 2007. - Т. 12, № 2. - С. 270 - 275.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?