Розробка нових методів оцінки ступеня активності хронічного гломерулонефриту з урахуванням морфофункціонального стану клітин периферичної крові. Визначення впливу ендогенно-видільних гормонів надниркової і щитовидної залоз на розвиток захворювання.
При низкой оригинальности работы "Клінічна оцінка різних методів діагностики і лікування хронічного гломерулонефриту (клініко-експериментальне дослідження)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Встановлено, що стан обмінних процесів, що протікають в нейтрофілах та еритроцитах, а також морфометричні показники клітин периферичної крові нейтрофілів, лімфоцитів і моноцитів достовірно змінюються залежно від ступеня активності хронічного гломерулонефриту. При цьому використовувались наступні методики: вивчення розмірів лейкоцитів та еритроцитів периферичної крові; визначення активності дегідрогеназ в нейтрофілах; визначення активності мієлопероксидази (МП) та загальних ліпідів (ЗЛ) в нейтрофілах; визначення перекисного окислення ліпідів в мембранах еритроцитів; визначення кислотної резистентності еритроцитів; визначення фосфоенолпірувату (ФЕП) та аденозинтрифосфату (АТФ) в гемолізаті еритроцитів; за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антилімфоцитарних антитіл серії ІКО проведено визначення кількості лімфоцитів; визначення циркулюючих імунних комплексів; радіоімунологічним методом визначено вміст гормонів кортизолу і тироксину в сироватці крові. Проте, було відмічено, що достовірні зміни розмірів лімфоцитів відбуваються тільки на 4-у тижні експерименту, очевидно, це повязано з тим, що лімфоцити пізніше вступають в імунозапальні реакції, ніж нейтрофіли і моноцити. Таким чином, з розвитком експериментального ГН достовірно змінюються і морфофункціональні параметри нейтрофілів, моноцитів, лімфоцитів, еритроцитів, а отже, змінюється активність цих клітин. При лікуванні тироксином були одержані дещо інші дані: було також відмічено зменшення розмірів нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, проте, ці показники достовірно відрізнялись від показників, одержаних при терапії преднізолоном.Показники метаболічних процесів, які протікали в нейтрофілах та еритроцитах, мають чіткий кореляційний взаємозвязок зі ступенем активності патологічного процесу, що підтверджується як у хворих на ХГН, так і при експериментальному дослідженні. Зростання активності гломерулонефриту приводить до достовірних (р<0,05) змін вмісту ферментів в нейтрофілах та еритроцитах (ЛДГ, СДГ, ?-ГФДГ, Г-6-ФДГ, ФЕП), що може бути використано для оцінки ступеня активності запального процесу та ефективності проведеного лікування. Морфометричні показники клітин периферичної крові (нейтрофілов, моноцитів, лімфоцитів, еритроцитів), достовірно (р<0,05) змінюються по мірі їх вступу в імунозапальні реакції при гломерулонефриті і мають тісний кореляційний взаємозвязок з показниками обмінних процесів, які протікають в цих клітинах.
Вывод
1. Показники метаболічних процесів, які протікали в нейтрофілах та еритроцитах, мають чіткий кореляційний взаємозвязок зі ступенем активності патологічного процесу, що підтверджується як у хворих на ХГН, так і при експериментальному дослідженні.
2. Зростання активності гломерулонефриту приводить до достовірних (р<0,05) змін вмісту ферментів в нейтрофілах та еритроцитах (ЛДГ, СДГ, ?-ГФДГ, Г-6-ФДГ, ФЕП), що може бути використано для оцінки ступеня активності запального процесу та ефективності проведеного лікування.
3. Морфометричні показники клітин периферичної крові (нейтрофілов, моноцитів, лімфоцитів, еритроцитів), достовірно (р<0,05) змінюються по мірі їх вступу в імунозапальні реакції при гломерулонефриті і мають тісний кореляційний взаємозвязок з показниками обмінних процесів, які протікають в цих клітинах.
4. Гормон щитовидної залози - тироксин в експериментальних умовах покращує процеси мікроциркуляції, зменшує агрегацію тромбоцитів, адгезію лейкоцитів, запобігає утворенню тромбів, збільшує швидкість кровотоку.
5. При лікуванні експериментального ГН поєднана інтермітуюча терапія тироксином і преднізолоном є найбільш ефективною, в порівнянні з монотерапією будь-яким одним із цих препаратів, що підтверджується морфологічними, біохімічними і цитометричними даними.
6. Застосування ДМХ-терапії на щитовидну і надниркову залози у хворих на ХГН підвищує рівень відповідних гормонів в крові, які в свою чергу знижують активність запального процесу в нирках, що проявляється нормалізацією обмінних процесів і цитометричних показників клітин периферичної крови.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Морфофункціональні показники клітин периферичної крові, такі як активність ферментів нейтрофілів та еритроцитів, цитометричні параметри нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів можна використовувати для оцінки ступеня активності ХГН та ефективності проведеного лікування.
2. У хворих на ХГН з 1 ступенем активності доцільно застосовувати ДМХ-терапію на надниркову залозу потужністю 20 Вт - 15 хвил. і щитовидну залозу потужністю 5 Вт - 10 хвил. по черзі через день, загальним курсом 15 процедур. Ефективність даного методу лікування підтверджена клінічними і цитохімічними дослідженнями.
3. Гормон щитовидної залози - тироксин, покращує процеси мікроциркуляції та обмінні процеси в клітинах периферичної крові при лікуванні хронічного гломерулонефриту.
Список литературы
1. Крутиков Е.С., Загорулько А.К., Андрейченко В.А., Василас К. Иммунокомплексные поражения миокарда у больных гломерулонефритом и возможности их коррекции //Вестн. пробл. биол. и мед. -1996. -Вып.16. -С.44-46.
2. Крутиков Е.С., Загорулько А.К., Крутиков С.Н., Польская Л.В. Влияние L-тироксина на морфометрические особенности кардиомиоцитов в экспериментальных условиях //Таврический медико-биол. вестн. -1999. -№1-2. -С.64-66.
3. Крутиков Е.С. Функциональное состояние клеток периферической крови при экспериментальном гломерулонефрите и влияние на них иммунодепрессирующей терапии //Таврический медико-биол. вестн. -2000. -Т.3, №1-2. -С.182-184.
4. Крутиков Е.С., Колбасин П.Н., Колесников А.В., Польская Л.В. Цитохимические показатели нейтрофилов периферической крови при экспериментальном гломерулонефрите //Таврический медико-биол. вестн. -2000. -Т.3, №3-4. -С.85-87.
5. Крутиков Е.С., Дударь Л.В., Крутиков С.Н., Мухамад Кифах. Динамика некоторых показателей клеточного иммунитета больных хроническим гломерулонефритом при сочетанном применении дециметровых волн на надпочечники и щитовидную железу //Вестн. физиотерапии и курортологии. -2000. -№3. -С.24-26.
6. Крутиков Е.С., Польская Л.В., Матюхин В.А., Малахова О.Ю. Морфометрические особенности кардиомиоцитов у больных хроническим гломерулонефритом и хроническим пиелонефритом //Тез. доп. Міжнарод. конгр. студентів і молодих вчених. -Дніпропетровськ. -2000. - С.8-9.
7. Крутиков Е.С., Матюхин В.А., Польская Л.В., Кифах Мухамад. Изменение ферментативной активности нейтрофилов при экспериментальном гломерулонефрите //Матер. IV Міжнарод. конгр. студентів і молодих вчених. -Тернопіль. -2000. -С.337-338.
8. Крутиков Е.С., Дударь Л.В. Влияние пентоксифиллина на процессы гемодинамики и воспаления в экспериментальных условиях //Тез. докл. VII Рос. нац. конгр. “Человек и лекарство”. -М. -2000. -С.402 .
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
