Клінічна ефективність різних методів лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму - Автореферат

Мета дослідження: Оптимізувати клінічну ефективність різних методів лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму III і IV ступенів на підставі вивчення клінічного перебігу хвороб, вивчення РН, стану слизистої нижньої третини стравоходу і функції зовнішнього дихання. Вивчити частоту, особливості клінічного перебігу, характер рефлюксів, клінічні та інструментальні ознаки ГЕРХ у хворих на БА III і IV ступенів до лікування. Вивчити динаміку клінічних, ендоскопічних і функціональних ознак ГЕРХ у хворих на БА III і IV ступенів у різні періоди хвороби на тлі стандартного лікування. Вивчити динаміку клінічних, ендоскопічних і функціональних ознак ГЕРХ у хворих на БА III і IV ступенів на тлі комбінації стандартного лікування і сульпіриду. Вивчити динаміку клінічних, ендоскопічних і функціональних ознак ГЕРХ у хворих на БА III і IV ступенів на тлі комбінації омепразолу і сульпіриду.Через 1 місяць, знаходячись на стандартному лікуванні, хворі на бронхіальну астму в поєднанні із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (1 група обстежених) мали стабільне покращення у вигляді зменшення кількості нападів задухи вночі і вдень (p<0,05), тільки у 13,3 % залишались хрипи в легенів. Так, іпохондричний синдром спостерігався у 16,7 %, астенічний у 70 %, а депресивний у 60 % хворих (запаморочення до лікування непокоїло 19 пацієнтів (63,3 %), через 1 місяць від початку лікування було у 5 (16,7 %), слабкість у 26 (86,6 %) хворих до лікування і у 5 (16,7 %) через 1 місяць від початку лікування, зниження працездатності у 15 (50 %) проти 6 (20 %), подразнювальність у 27 (90 %) проти 21 (70 %)). Однак через 4 місяці після закінчення лікування всі клінічні симптоми повертались, мали ту ж вираженість, частоту, а пацієнти потребували повторного стаціонарного лікування Проведені інструментальні дослідження показали, що у хворих на бронхіальну астму в поєднанні із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою відбуваються суттєві зміни функції зовнішнього дихання, РН-стравоходу, слизистої оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, ступінь вираженості яких залежить від стадії хвороби і застосованої терапії. Однак через 4 місяці після проведеного загальноприйнятого лікування бронхіальної астми і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих 1 групи, вивчення вибраних нами параметрів показало, що функціональна активність органів дихання не мала тенденції до нормалізації або зменшення вентиляційних порушень, а індекс Тиффно навіть був вірогідно (p<0,05) гірше, ніж 6 місяців тому (до лікування ). Підсилення обструкції, почастішання нападів задухи і задишки у хворих на бронхіальну астму в поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, разом із скаргами, що поновилися через 4 місяці після закінчення лікування, характерними для гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, можуть бути звязані зі змінами співідношення кислих і лужних рефлюксів в бік злужнювання нижніх відділів стравоходу (кислих при надходженні 56,7 % проти 36,6 % через 4 місяці після лікування і лужних при надходженні 43,3 % проти 63,4 % через 4 місяці після лікування ).У дисертації наведено результати клінічного, інструментального і функціонального дослідження гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму III та IV ступеней у разні періоди хвороби. Наведено теоретичне та практичне узагальнення і нове практичне рішення наукової задачи що до зниження частоти гастроезофагеального рефлюксу, загостреннь бронхіальної астми, нормалізації психоемоційного статусу і зниженню ендоскопичного ступеня рефлюксу шляхом медикаментозної корекції гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з додатком у стандартну терапію енглонилу. У хворих на бронхіальну астму III і IV ступенів клінічні ознаки гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігались у 82,6 % хворих. Стандартна терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмою, через 1 місяць від початку лікування призвела до зникнення печії, болю за грудниною, відрижки кислим і їжею у 100 % хворих. Застосування в комплексній терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмой омепразолу, домперидону і сульпіриду в різних комбінаціях дозволило усунути клінічні симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у 80-90 % хворих через 1 місяць від початку лікування.

Основний зміст роботи

У дисертації наведено результати клінічного, інструментального і функціонального дослідження гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму III та IV ступеней у разні періоди хвороби. Наведено теоретичне та практичне узагальнення і нове практичне рішення наукової задачи що до зниження частоти гастроезофагеального рефлюксу, загостреннь бронхіальної астми, нормалізації психоемоційного статусу і зниженню ендоскопичного ступеня рефлюксу шляхом медикаментозної корекції гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з додатком у стандартну терапію енглонилу.

1. У хворих на бронхіальну астму III і IV ступенів клінічні ознаки гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігались у 82,6 % хворих. При проведенні внутрішньостравохідного РН-моніторування у ціх пацієнтів було виявлено гастроезофагеальний рефлюкс в 100 % випадків, а морфологічні ознаки гастроезофагеальної рефлюксної хвороби за даними ендоскопії реєструвались у 76,4 % хворих.

2. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у хворих на бронхіальну астму характерузовалась наявністю кислих (56,7 %) і лужних (43,3 %) рефлюксів та змінами психоемоційного статусу (астенічний синдром у 90 % хворих, іпохондричний у 80%, депресивний у 73,3 % хворих ).

3. Виявлено наявність сильного прямого кореляційного звязку (r = 0,850) між клінічним перебігом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмою, ендоскопічною картиною слизистої стравоходу і шлунка, станом РН нижнього відділу стравоходу і сильний зворотний кореляційний звязок (r = ? 0,75) між функцією зовнішнього дихання і станом психоемоційного статусу обстежених хворих.

4. Стандартна терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмою, через 1 місяць від початку лікування призвела до зникнення печії, болю за грудниною, відрижки кислим і їжею у 100 % хворих. Однак через 4 місяці після лікування симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби рецидивували у 80 % хворих при зниженні ендоскопічного ступеня рефлюкса на 6,7 %, скороченні кількості рефлюксів в 3,8 рази і збільшенням частоти лужного рефлюкса на 20,1 %.

5. Застосування в комплексній терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмой омепразолу, домперидону і сульпіриду в різних комбінаціях дозволило усунути клінічні симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у 80-90 % хворих через 1 місяць від початку лікування. Частота рецидивів через 4 місяці після закінчення лікування становила від 44 до 36 %.

6. Застосування в комплекній терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмою, омепразолу, домперидону і сульпіриду в різних комбінаціях, дозволило через 4 місяці після закінчення лікування зменшити кількість нічних нападів задухи з 5 до 2 рази, задишку і хрипи в легенях на 60 %. Астенічний синдром знизити від 28 % до 52 %, іпохондричний від 12 % до 40 %, депресивний від 16 % до 36 %. Показники функції зовнішнього дихання зменшились на 19,8 % (в 3 групі).

7. Застосування в комплексній терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що протікає в поєднанні з бронхіальною астмою, омепразолу, домперидону і сульпіриду в різних комбінаціях, привела до зниження ендоскопічного ступеня гастроезофагеального рефлюкса через 4 місяці після закінчення лікування від 28,2 % до 36 %, скорочення кількості від 4,7 раз до 7,3 раз і зміни якості гастроезофагеальних рефлюксів (у 2 групі переважали лужні? 60 %, в 3 групі ? кислі ? 60 %) і у 20 % хворих 3 групи патологічні гастроезофагеальні рефлюкси були відсутні.

8. Застосування сульпіриду для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби на тлі стандартної терапії бронхіальної астми через 4 місяці після закінчення лікування дозволило знизити частоту гастроезофагеальних рефлюксів в 4 рази, частоту нічних нападів задухи з 5 до 2, задишки на 73,3 %. Покращити функцію зовнішнього дихання на 15,1 % усунути астенічний синдром у 60,7 %, іпохондричний синдром у 57 %, депресивний синдром у 56,7 % пацієнтів. Однак цей вид лікування не покращив ендоскопічну картину гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Практичні рекомендації

1. Хворим на бронхіальну астму із супінтніми скаргами, що вказують на наявність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, в комплексному обстеженні необхідно проводити не тільки оцінку функціонального стану органів дихання (життєва ємність легенів, обєм форсованого видоху за першу секунду, індекс Тиффно) і фіброезофагогастродуоденоскопію, але і багатогодинну РН-метрію нижніх відділів стравоходу, що дозволяє визначити характер рефлюксів та уточнити тактику лікування.

2. Характер гастроезофагеального рефлюкса (кислий або лужний), показники функції зовнішнього дихання і дані ендоскопії, можуть бути використані для прогнозу перебігу бронхіальної астми і для вибору терапевтичного підходу до лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

3. Хворим, які страждають нав гастроезофагеальну рефлюксну хворобу на тлі бронхіальної астми III і IV ступенів з вираженими симптомами з боку психоемоційного статусу, найкраще призначати сульпірид по 50 мг 3 рази на добу впродовж 2 місяців, що дозволяє не тільки нормалізувати психічний статус хворих, але й вірогідно зменшити частоту клінічних проявів як гастроезофагеальної рефлюксной хвороби, так і бронхіальної астми.

1. Жукова Н.В. К вопросу коррекции лечения бронхиальной астмы // Ліки України (додаток). Збірка наукових праць I Національного конгресу лікарів внутрішньої медицини. м. Київ, 19-21 травня 2005 р. - С.42-43.

2. Жукова Н.В. Дифференциальная диагностика гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения: Тр. КГМУ им. С.И.Георгиевского. ? Симферополь, 2005. ? Т. 141, Ч. IV. - С. 27-32.

3. Жукова Н.В. Диагностическая значимость РН-метрии кислотозависимых заболеваний верхних отделов пищеварительного тракта // Крымский терапевтический журнал. ? 2006. ? №2. ? С. 74-77.

4. Жукова Н.В. Способ лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни эглонилом у больных бронхиальной астмой // Крымский терапевтический журнал. ? 2006. ? №3. ? С. 66-69.

5. Дударь Л.В., Жукова Н.В., Кривошеев В.Н. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь - особенности диагностики и лечения // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения: Тр. КГМУ им. С.И.Георгиевского. ?Симферополь, 2004. ? Т. 140, Ч. 3 (терапия). - С. 55-58.

6. Жукова Н.В. Спосіб лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму // Деклараційний патент на корисну модель № 14321U; заявл. 02.11.2005; опубл. 15.05.2006.

7. Дифференциальная диагностика болей в грудной клетке у больных бронхиальной астмой / Дударь Л.В., Жукова Н.В., Доля Е.М., Тришин С.В.,Бухарова О.Б.// Астма та алергія. Матеріали 2 зїзду алергологів України.? 2006. ? С.100-101.

8. Распространенность заболеваний гастродуоденальной зоны у больных бронхиальной астмой / Дударь Л.В., Жукова Н.В., Доля Е.М., Кошукова Г.Н. // Астма та алергія. Матеріали 2 зїзду алергологів України.? 2006. ? С.102.