Клінічна ефективність фотохромної антисептики і пробіотиків у комплексі лікування хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт - Автореферат

Лікування і реабілітація хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт входить у число найбільш важливих проблем оториноларингології, що повязано зі стабільно високою частотою запальних захворювань верхньощелепних пазух у структурі загальної патології ЛОР-органів (16-30%), неухильною тенденцією до її зростання (на 1,5-2,0% на рік), високим ризиком виникнення важких і небезпечних для життя гнійних ускладнень (0,5-8,4%), таких як риногенні менінгіти, абсцеси мозку і мозочка, сепсис, пневмонія, флегмона орбіти та ін. Лікування хворих із хронічними синуїтами є непростою задачею, що вимагає істотних фінансових витрат, а причини несприятливих кінців хвороби, у першу чергу, залежать від ефективності антибактеріальних засобів. Переважно емпіричне і не завжди раціональне використання біологічно активних препаратів у повсякденній практиці, нерідко сприяє дисбалансу природно сформованого біоценозу з формуванням мікробних популяцій, біологічні особливості яких дають їм селективні переваги в адгезії, колонізації, виживаності і прояві патогенних властивостей (Бірюкова С.В., 1999). У підсумку, поряд із пригніченням мікробів-збудників, спостерігаються негативні ефекти у вигляді дисбактеріозу, сенсибілізації, порушення функції миготливого епітелію слизової оболонки, зниження інтенсивності специфічної імунної відповіді і фагоцитозу, що визначає персистенцію запального процесу в параназальних синусах і перехід гострого процесу в хронічний. Незважаючи на значний арсенал сучасних лікувальних засобів (від фітопрепаратів і традиційних антибіотиків до високотехнологічних фізіотерапевтичних методик), питома вага хронічних синуїтів у ЛОР-патології з роками не знижується, що диктує необхідність розроблення більш ефективних і раціональних підходів до рішення проблеми гнійно-запальних захворювань у медицині в цілому й у ЛОР практиці зокрема.Обстежено 134 пацієнти віком 18 - 65 років, що страждають на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт, що перебували в період загострення захворювання на стаціонарному лікуванні. У залежності від провідного компонента лікувальної технології, усі пацієнти були розподілені на три клінічні групи. Першу групу (А) склали 52 особи, яким проведений етапний лікувально-реабілітаційний курс відповідно до розробленої нами методики (фотохромна антисептика пробіотики). При цьому, у даній групі були виділені дві підгрупи А1 і А2 - по 26 осіб відповідно.До цієї групи ввійшли люди, яким уводилися (чи ні) пробіотики (лактобактерин) з метою вивчення впливу реабілітаційного компонента на результат лікування. Скарги і симптоматика рецидиву захворювання визначалися такими складовими: слизово-гнійні чи гнійні виділення - 134 (100,0%); забитість носа-128 (95,5%); хворобливість (лицьовий біль) і відчуття тяжкості в ділянках проекції пазух і кореня носа - 47 (35,1%); зниження нюху і почуття запаху гноя в носі - 87 (64,9); гугнявість - 24 (17,9); припухлість щік (на боці ураження) - 15 (11,2%); головний біль - 68 (50,7%); субфебрильна лихоманка - 41 (30,6).Основними етіологічно значущими збудниками хронічного гнійного верхньощелепного синуїту у мешканців Харківського регіону України є представники родів Staphylococcus, Streptococcus, Haemophilus, Peptostreptococcus, Peptococcus, Bacteroides, Escherichia, Proteus, Moraxella, що висіваються в кількостях 1010 - 1011 КУО/мл для представників облігатної анаеробної мікрофлори і 107-109 КУО/мл для аеробних видів бактерій. Не встановлено інтенсифікації системних процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного верхньощелепного синуїту, однак, непрямі особливості ліпідного статусу (знижений зміст ФЛ, посилення атерогенного потенціалу крові за рахунок більш високої питомої ваги фракції ХС ЛПНП), наявність певного компенсаторного підвищення активності антирадикальних ферментів (у першу чергу - супероксиддисмутази) і значні індивідуальні варіації вивчених параметрів ПОЛ, дозволяють оцінити деяку негативну роль вільнорадикальних реакцій у патогенезі захворювання. Лікувальна технологія фотохромної антисептики для терапії хворих з непродуктивними формами хронічного гнійного синуїту в період загострення процесу високоефективна і фізіологічна; використання її для санації гайморових пазух у порівнянні з традиційними засобами має бути переважною і дозволяє знизити питому вагу рецидивів захворювання в 1,4-1,7 рази. Перевагами фотодинамічної методики лікування є: універсальність дії (згубність у відношенні як аеробних, так і анаеробних мікроорганізмів); відсутність стійкості і селекції резистентних мікроорганізмів; високий ступінь санаційної ефективності (на рівні сучасних дорогих антибіотиків і антисептиків); менші терміни лікування; відсутність побічних реакцій; сприятливий вплив на відновлення функції мукоцилліарного транспорту і локальних захисних механізмів місцевого імунітету; інвазивність і технологічна складність, що не перевищує рівень звичайних варіантів лікування; економічна вигода для пацієнта.

2. Основний зміст роботи

1. У період загострення хронічного верхньощелепного синуїту мікрофлора гайморових пазух у 87,3% представлена асоціаціями аеробних і анаеробних бактерій.

2. Основними етіологічно значущими збудниками хронічного гнійного верхньощелепного синуїту у мешканців Харківського регіону України є представники родів Staphylococcus, Streptococcus, Haemophilus, Peptostreptococcus, Peptococcus, Bacteroides, Escherichia, Proteus, Moraxella, що висіваються в кількостях 1010 - 1011 КУО/мл для представників облігатної анаеробної мікрофлори і 107-109 КУО/мл для аеробних видів бактерій.

3. У хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт спостерігається дисбаланс клітинного і гуморального компонентів місцевого імунітету, що супроводжується пригніченням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів і зниженням вмісту SIG А при помірному зростанні концентрації мономірної форми Ig А.

4. Не встановлено інтенсифікації системних процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного верхньощелепного синуїту, однак, непрямі особливості ліпідного статусу (знижений зміст ФЛ, посилення атерогенного потенціалу крові за рахунок більш високої питомої ваги фракції ХС ЛПНП), наявність певного компенсаторного підвищення активності антирадикальних ферментів (у першу чергу - супероксиддисмутази) і значні індивідуальні варіації вивчених параметрів ПОЛ, дозволяють оцінити деяку негативну роль вільнорадикальних реакцій у патогенезі захворювання.

5. Лікувальна технологія фотохромної антисептики для терапії хворих з непродуктивними формами хронічного гнійного синуїту в період загострення процесу високоефективна і фізіологічна; використання її для санації гайморових пазух у порівнянні з традиційними засобами має бути переважною і дозволяє знизити питому вагу рецидивів захворювання в 1,4-1,7 рази. Перевагами фотодинамічної методики лікування є: універсальність дії (згубність у відношенні як аеробних, так і анаеробних мікроорганізмів); відсутність стійкості і селекції резистентних мікроорганізмів; високий ступінь санаційної ефективності (на рівні сучасних дорогих антибіотиків і антисептиків); менші терміни лікування; відсутність побічних реакцій; сприятливий вплив на відновлення функції мукоцилліарного транспорту і локальних захисних механізмів місцевого імунітету; інвазивність і технологічна складність, що не перевищує рівень звичайних варіантів лікування; економічна вигода для пацієнта.

6. Одноразове внутрішньопазушне введення лактобактерину як завершального реабілітаційного компонента лікування поліпшує результати терапії хворих із загостренням хронічного гнійного синуїту за рахунок формування колонізаційної резистентності слизової оболонки і сприятливого впливу на стан локального імунологічного барєра. Лікувально-реабілітаційна технологія фотохромної антисептики в сполученні з інтрасинусним введенням пробіотиків за нашою методикою є раціональною терапевтичною комбінацією, сприяє зниженню частоти рецидивів захворювання протягом року в 2,8-3,5 рази в порівнянні з традиційними способами санації і може служити методом вибору для терапії хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт.

Практичні рекомендації

На підставі проведеного дослідження впровадження в практику охорони здоровя рекомендується.

1. В якості альтернативного високоефективного і безпечного способу санації хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт під час загострення захворювання використання фотохромної антисептики.

2. Для нівелювання дисбактеріозу і формування колонізаційної резистентності слизової оболонки пазух за рахунок природного мікробного антагонізму сапрофітної і патогенної флори доцільно однократне введення лактобактерину (по 1,0 дози в кожну пазуху).

3. Лікувально-реабілітаційна технологія фотохромної антисептики в комбінації з інтрасинусним введенням пробіотиків не має протипоказань і ускладнень, може застосовуватися в амбулаторних умовах і у осіб з непереносністью до антибіотиків.

4. При плануванні діагностичних і лікувальних заходів у пацієнтів із тривалістю захворювання більше 3-х років варто брати до уваги значну імовірність наявності резистентних полімікробних асоціацій біотопу синусів і присутність вторинної недостатності захисних факторів місцевого імунітету, що визначає доцільність дослідження місцевих факторів неспеціфічної резистентості (фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів) та зміст секреторного IGA в пунктатах з верхньощелепних синусів та ротоглоточному секреті.

1. А.Г. Огнева. Состояние окислительно-восстановительных процессов в организме больных хроническим гнойным верхнечелюстным синуитом на фоне применения фотохромной антисептики //Вісник проблем біології і медицини.- 2002.- № 7-8. - С.76-83.

2. А.Г.Огнева. Перспективы этапной лечебной технологии с использованием фотохромной антисептики и пробиотиков для терапии и реабилитации больных с хроническим гнойным синуитом //Журнал вушных, нос. і горл. хвороб.- 2002.- №6.- С.28-38.

3. А.Г.Огнева.Некоторые показатели общего и местного иммунного статуса у больных с хроническим гнойным верхнечелюстным синуитом//Ринология.- 2002. - №4.- С.16-20.

4. Абдульхакім Аль-сабан, Н.П.Волянська, Р.І.Сидорчук, А.Г.Огнєва, Киван Ахмед Муаммар, І.Ю.Кучма, О.І.Климов, Т.Л.Клиса, О.А.Тарасов, О.Б.Тец. Біологічні властивості та чутливість до протимікробних препаратів збудників гнійно-запальних захворювань//Буковинський медичний вісник.- 2002.-Т.6, №4.- С.165-167.

5. Лабораторна діагностика гнійно-запальних захворювань, обумовлених аспорогенними анаеробними мікроорганізмами /В.Ф.Дяченко, С.В.Бірюкова,З.Г.Старобінець,М.Ф.Калінічінко, А.Г.Огнєва та ін.// Метод.рекомендації МОЗ України.- Київ.- 2000.- 35 с.

6. Патент України на винахід №52367А, МПК А61№5/067,А61Р31/00 Спосіб лікування хворих на хроничний гнійний синуїт ХДМУ /А.Г.Огнєва Заявлено 16.04.2002; Опубліковано 16.12.2002., Бюл.№ 12.

7. В.Ф.Филатов.,А.Г.Огнева. Эффективность применения фотохромной терапии в лечении больных хроническим гнойным гайморитом.//Тез. допов. Щорічної традиційної весняної конференції українського наукового медичного товариства оториноларингологів, присвяч. 10-ти летию Незалежності України (17-18 травня 2001р.,м.Алушта).К., 2001.-С.178 -179

8.А.Г.Огнева. Микроценотические вариации биотопа пазух у больных хроническим верхнечелюстным синуитом в зависимости от стажа заболевания.// Тез. допов. Всеукраїнської науково-практичної конференції оториноларингологів “Актуальні питання оториноларингології” (26-28 травня 2002 р., м. Чернівці). К., 2002.- С. 131-132.