Клінічні та імунологічні особливості еозинофільного синдрому в хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти - Автореферат

Вивчення ролі еозинофілів у розвитку алергічних та автоімунних хвороб є достатньо складним із таких причин: поліетіологічність факторів, які можуть викликати ЕС [Бережна Н. М., 2009; Bochner B. S., Gleich G. J., 2010]; урізноманітнення клінічних проявів за умови наявності еозинофілії [Lotvall J., 2010]; різносторонність характеру перебігу та наслідків; недостатня обізнаність практичних лікарів із можливостями застосування сучасних методів діагностики та лікування еозинофілії у хворих на алергічні хвороби (БА) та різні види СВ, зокрема СЧС [Szczeklik Оцінка стану імунної системи за умов наявності ЕС у хворих на БА та СВ, виявлення певних клінічних особливостей, домінуючих механізмів імунопатогенезу в цих хворих, а також визначення імунологічних факторів ризику розвитку СЧС потребують поглибленого наукового аналізу та подальших практичних розробок. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи на тему “Вплив кварцетину на нейтрофільно-моноцитарно-лімфоцитарні механізми за умов гіперімунокомплексного синдрому у хворих з автоімунною патологією”, яка виконувалась на кафедрі клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (№ держреєстрації 0105U007865). Тему дисертаційної роботи “Клінічні та імунологічні особливості еозинофільного синдрому в хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти” затверджено на засіданні вченої ради медичного факультету № 2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 7 від 18 травня 2005 р.) та рекомендовано до виконання проблемною комісією МОЗ та АМН України “Клінічна імунологія та алергологія” 16 вересня 2005 р. Мета даної роботи - оцінити особливості імунологічних механізмів розвитку, клінічних проявів синдрому еозинофілії у хворих на БА, СВ, а також СЧС та розробити математичну модель прогнозування імунологічного ризику розвитку СЧС за умов наявності досліджуваних захворювань.Протягом восьми років (2002-2009 рр.) на кафедрі клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та на її клінічних базах для дисертаційної роботи було відібрано 139 хворих, з них 60 хворих на БА, 49 хворих на СВ та 30 хворих на СЧС. Усіх хворих було розподілено на 5 груп: 1 група - хворі на БА без еозинофілії - 30 осіб (серед них чоловіків - 16 (53,3%), жінок - 14 (46,7%) віком від 18 до 64 років, середній вік - 36,3 ± 5,2 року); 2 група - хворі на БА з еозинофілією - 30 осіб (серед них чоловіків - 15 (50%), жінок - 15 (50%) віком від 18 до 70 років, середній вік - 31,9 ± 4,4 року); 3 група - хворі на СВ без еозинофілії - 30 осіб (серед них чоловіків - 10 (33,3%), жінок - 20 (66,7%) віком від 18 до 64 років, середній вік - 32,6 ± 3,8 року); 4 група - хворі на СВ з еозинофлією - 19 осіб (серед них чоловіків - 8 (42,1%), жінок - 11 (57,9%) віком від 19 до 78 років, середній вік - 37,6 ± 3,8 року); 5 група - хворі на СЧС - 30 осіб (серед них чоловіків - 14 (46,7%), жінок - 16 (53,3%) віком від 19 до 78 років, середній вік - 38,18 ± 4,2 року). Так, у хворих на БА з ЕС виявлено більш обтяжений алергологічний генетичний (сімейний) анамнез у 63,3% осіб (p <0,05), алергічний онтогенетичний анамнез, особливо до отрут перетинчастокрилих - у 46,7% (p <0,05), частіші прояви сезонного полінозу - у 36,7% (p <0,05) та цілорічного алергічного риніту - у 63,3% хворих (p <0,05), збільшення частоти хвороб дихальної системи - у 60,0% (p <0,05), а з клінічних даних частіше спостерігалися вязке харкотиння, яке тяжко відхаркувалось, - у 53,3% (p <0,01), прояви міальгії - у 73,3% (p <0,001), свербіж шкіри - у 26,6% хворих (p <0,01) порівняно з хворими на БА без ЕС. Нами проведено порівняння особливостей перебігу ЕС у хворих на БА і СВ з ЕС та у хворих на СЧС, а також проаналізовано характерні особливості клінічної картини у хворих на СЧС залежно від ступеня тяжкості еозинофілії в них. Особливо показовим був аналіз впливу на імунологічні показники різних патогенетичних ланок розвитку БА: у хворих з еозинофілією та підвищеним рівнем IGE не спостерігалося змін у лімфограмі, але значно посилювалося домінування активності Th2-лімфоцитів порівняно з Th1-лімфоцитами, що супроводжувалося подальшим зростанням рівнів ІЛ-4 (р <0,01) та ІЛ-5 (р <0,001); у групі хворих на БА з еозинофілією та підвищеним рівнем ЦІК виявлено особливо значне збільшення активності CD HLA DR -лімфоцитів та збереження високої активності Th1-та Th2-лімфоцитів із включенням регуляторних процесів за рахунок Th3-лімфоцитів.У дисертаційній роботі викладено нове вирішення актуальної задачі: запропоновано й обґрунтовано клініко-імунологічні особливості патогенезу бронхіальної астми та системних васкулітів з еозинофільним синдромом залежно від включення реагінового, імунокомплексного, антимієлопероксидазного (антитілозалежного) компонентів запального процесу. Охарактеризовано імунологічні ризики розвитку синдрому Чардж-Стросса на тлі бронхіальної астми та системних

Основний зміст роботи