Клінічні особливості віддалених наслідків черепно-мозкової травми у дітей різних вікових груп - Диссертация

Дотепер не визначено чіткі ознаки, що характеризують перебіг травматичної хвороби головного мозку у дітей різних вікових груп. Практично не визначалися корелятивні взаємозвязки між клінічними проявами хвороби і даними компютерної томографії, транскраніальної ультразвукової доплерографії, реоенцефалографії і електроенцефалографії, не встановлено також прогностичні критерії перебігу наслідків ЧМТ у дітей різних вікових груп, недостатньо розроблено питання реабілітації. Роботу виконано відповідно до державних програм "Профілактика захворювань і формування здорового способу життя населення України на період до 2000 року", “Діти України”, планової НДР кафедри невропатології і дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти на тему: “Структурно-функціональні взаємовідношення у віддаленому періоді ЧМТ у дорослих і дітей”( реєстр. Отримані клінічні дані свідчать про те, що для дітей молодшого віку (до 10 років) характерні астенічний і лікворно-гіпертензійний синдроми, дітей 11-17 років - астенічний, вегетативно-дистонічний, епілептичний синдроми і рухові порушення. Всіх дітей були розділено за віком на ідентичні підгрупи: 1-шу - діти до 6 років (дошкільний вік), 2-гудіти 7-10 років (молодший шкільний вік), 3-тю - діти 11-14 років (ранній підлітковий вік), 4-ту - діти 15-17 років (підлітковий вік).За несприятливого перебігу у дітей 4-10 років переважали астенічний і лікворно-гіпертензійний синдроми, розсіяна осередкова симптоматика. На підставі отриманих даних нами розроблено критерії типів перебігу ВН ЧМТ, з урахуванням раннього анамнезу, преморбідного фону, ступеня ваги гострої травми, лікувальних і режимних заходів гострого періоду, клінічних симптомів і даних додаткових методів дослідження.У дисертації теоретично обґрунтовано і наведено нове розвязання наукової задачі визначення клінічних і параклінічних особливостей віддалених наслідків черепномозкової травми у дітей різних вікових груп, а також прогнозування типу перебігу посттравматичних розладів, що визначає тактику лікування і заходи вторинної профілактики. У структурі віддалених наслідків закритої черепномозкової травми у дітей за їх поширеністю можна виділити такі головні синдроми: астенічний синдром (92,5%), лікворно-гіпертензійний (58,3%), вегетативно-дистонічний (35%), епілептичний (17,5%), осередкових порушень (13,3%). У дітей молодшого віку переважає поєднання астенічного і лікворно-гіпертензійного синдромів, у старших дітей - астенічного і вегетативно-дистонічного. За даними компютерної томографії у дітей молодших вікових груп превалюють нормальні томографічні картини (26,4%) і легка симетрична гідроцефалія (18,9%), у старших - помірна внутрішня і зовнішня гідроцефалія (25,4%), ізольоване розширення тіла IV шлуночка (9%) та осередкові зміни (15%).

1. У дисертації теоретично обґрунтовано і наведено нове розвязання наукової задачі визначення клінічних і параклінічних особливостей віддалених наслідків черепномозкової травми у дітей різних вікових груп, а також прогнозування типу перебігу посттравматичних розладів, що визначає тактику лікування і заходи вторинної профілактики.

2. У структурі віддалених наслідків закритої черепномозкової травми у дітей за їх поширеністю можна виділити такі головні синдроми: астенічний синдром (92,5%), лікворно-гіпертензійний (58,3%), вегетативно-дистонічний (35%), епілептичний (17,5%), осередкових порушень (13,3%). Причьому у 54,2% випадків мало місце поєднання 2-х, у 30% - 3-х, у 1,6% - 4-х синдромів. У дітей молодшого віку переважає поєднання астенічного і лікворно-гіпертензійного синдромів, у старших дітей - астенічного і вегетативно-дистонічного.

3. За даними компютерної томографії у дітей молодших вікових груп превалюють нормальні томографічні картини (26,4%) і легка симетрична гідроцефалія (18,9%), у старших - помірна внутрішня і зовнішня гідроцефалія (25,4%), ізольоване розширення тіла IV шлуночка (9%) та осередкові зміни (15%). При волюметрічному дослідженні встановлено, що обєм незміненої мозкової речовини в групі контролю вірогідно більший (94,8%), ніж у хворих із ВН ЧМТ (81,75%). Сукупність обємів ліквору і трофічно зміненої тканини вірогідно менша у групі контролю (7,8%), ніж у групі дітей із ВН ЧМТ (18,6%).

4. За результатами РЕГ у дітей молодшого віку частіше трапляється нормальне кровопостачання головного мозку (41,5%) або порушення гемодинаміки у вертебро-базилярному басейні у вигляді гіпертонусу дрібних судин і венозного застою (39,6%). У дітей старших груп крім цього мають місце прояви судинної дістонії (46,3%), а також підвищення тонусу судин, утруднення венозного відтоку з порожнини черепа і зниження пульсового кровонаповнення, асиметрія кровотоку частіше у каротидному басейні (12%).

5. Доплерографічні показники у дітей молодшого віку вірогідно не відрізняються від нормативних, патологічні зміни зустрічаються частіше у вертебро-базилярному басейні. При зіставленні клінічних і доплерографічних ознак у старших дітей визначено, що високі значення лінійної швидкості кровотоку реєструються у середній мозковій артерії і корелюють з ознаками внутрічерепної гіпертензії, осередкові зміни супроводжуються асиметрією середньої лінійної швидкості кровотоку з переваженням його на боці ураження внаслідок переважно односторонньої ішемії півкулі мозку.

6. Оцінка функціонального стану головного мозку свідчать про те, що у молодшій віковій групі виявляються ознаки відставання формування кіркових структур (51,3%), порушення у формуванні кірково-підкіркових звязків. У старшій віковій групі частіше відзначають парадоксальні реакції при проведенні функціональних проб (21,6%), поява патологічної епілептичної активності (20,8%).

7. До прогностично значущих, таких що визначають сприятливий чи несприятливий тип перебігу травматичної хвороби, належать: обтяженість анамнезу і преморбідного фону, ступінь важкості ЧМТ, лікувальні і режимні заходи гострого періоду, тривалість і вираженість півкульних краніобазальних і стовбурових симптомів, резистентність до терапії, наявність структурних і функціональних змін за даними додаткових методів дослідження.

1.Сухоносова О.Ю. Компютерно-томографічні критерії діагностики віддалених наслідків черепномозкової травми у дітей. //Український вісник психоневрології. -1998.-Т.6, №3(18)- С.62-64.

2.Сухоносова О.Ю. Реоэнцефалографические и допплерографические сопоставления при отдаленных последствиях черепно-мозговой травмы у детей разных возрастных групп //Український вісник психоневрології. -1999.-Т.7, №1(19)- С.101-103.

3.Сухоносова О.Ю. Клинико-электроэнцефалографические корреляции при отдаленных последствиях черепно-мозговой травмы у детей с разным типом течения посттравматических расстройств. //Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №1.- С.91-93.

4.Сухоносова О.Ю. Компьютерно-томографическая и электроэнцефалографическая характеристика посттравматической эпилепсии у детей. //Медицина на межі століть: відкриття та перспективи -Харків, 1999.-С.79-81.

5.Деменко В.Д., Сухоносова О.Ю. Диагностика отдаленных последствий черепно-мозговой травмы у детей разных возрастных групп. //Врачебная практика. - 2000 - №1.-С.90-92.

6. Сухоносова О.Ю. Структурні зміни головного мозку у дітей з віддаленими наслідками ЗЧМТ (за даними компютерної томографії) //Український радіологічний журнал. - 1999-Т.VII, вип.4.-С.377-382.

7.Деменко В.Д., Сухоносова О.Ю. Особливості клініки, діагностики і лікування травматичної хвороби головного мозку у дітей: Учбово-методичний посібник. - Харків.,1999. - 39с.

8.Спосіб визначення перебігу віддаленого періоду травматичної хвороби головного мозку у дітей (Заявка на винахід №99041933 від 06.04.1999р.)