Клінічні аспекти реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у хворих на ішемічну хворобу серця, сучасні терапевтичні підходи - Автореферат

Ішемічна хвороба серця (ІХС) є широко розповсюдженим захворюванням і в більшості економічно розвинутих країн світу займає провідне місце серед всіх причин захворюваності, смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності (A.L. В цьому аспекті важливої ролі набуває феномен безбольової ішемії міокарда (ББІМ), яка є частим проявом ІХС незалежно від типу та гостроти нозологічної форми (Л.Т. Особлива увага, яку приділяють дослідники цьому типу міокардіальної ішемії (МІ), обумовлена її несприятливим прогностичним значенням у пацієнтів з різними формами ІХС (В.В. Епізоди МІ, особливо тривалі, обумовлюють зміни електрофізіологічних властивостей міокарда та формування зони електричної нестабільності шлуночків і є одним з основних факторів ризику раптової коронарної смерті (W. Встановити особливості реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у пацієнтів з гострими та хронічними формами ІХС в залежності від типу та структури МІ, вивчити ефективність використання еналаприлу, ірбезартану та амлодипіну у хворих на прогресуючу та стабільну стенокардію (ПС та СС) з оцінкою впливу препаратів на структуру МІ та добовий розподіл ішемічної активності міокарда.Згідно отриманих даних епізоди зміщення сегмента ST ішемічного типу найбільш часто спостерігали у пацієнтів з ПС (91,5%), дещо рідше - при СС (75,9%) і з мінімальною частотою - в умовах розвитку ДІМ (40,0%), при цьому 80,5%, 61,3% та 92,2% всіх епізодів, зареєстрованих упродовж доби у хворих на ПС, СС та ДІМ, відповідно, не супроводжувались нападами стенокардії і їх вклад в загальну тривалість ішемії становив 81,4%, 63,1%, та 94,9%. Аналіз результатів добового моніторування ЕКГ в залежності від типу МІ у пацієнтів з різними формами ІХС показав, що середня кількість та тривалість епізодів ББІМ більше ніж вдвічі перевищували аналогічні показники для БІМ у хворих на ПС (6,2±0,5 проти 2,3±0,4 епізодів/добу, р<0,001 та 138,4±14,3 проти 48,8±8,3 хв/добу, р<0,001), ще більш вагомим був вклад ББІМ в загальну ішемічну активність в умовах ДІМ: кількість епізодів більше ніж у 5 разів, а тривалість більше ніж у 8 разів переважала у випадку відсутності болю (6,8±0,6 проти 1,3±0,3 епізодів/добу, р<0,001 та 93,5±10,4 проти 11,5±3,5 хв/добу, р<0,001), для хворих на СС не встановлено суттєвої різниці цих показників в залежності від типу МІ (2,3±0,2 і 2,2±0,2 епізодів/добу, p0,5 та 30,8±6,4 і 27,2±3,9 хв/добу, p0,5). Аналіз показників ХМ ЕКГ та навантажувальних тестів у хворих на ПС з поєднанням епізодів БІМ та ББІМ дозволив встановити, що пацієнти цієї групи характеризувались значним переважанням сумарної кількості та тривалості МІ, нижчою толерантністю до фізичного навантаження та вищими кількісними показниками ішемії міокарда в співставленні з пацієнтами, у яких реєструвалась виключно ББІМ. При вивченні результатів добового моніторування ЕКГ у пацієнтів з ПС в залежності від наявності ІМ в анамнезі встановлено, що хворі з ПІК, у співставленні з пацієнтами без ПІК, характеризувались достовірно більшою кількістю та тривалістю епізодів ББІМ (7,8±0,6 проти 5,1±0,5 епізодів/добу, р<0,001, 197,3±26,3 проти 97,3±12,6 хв/добу, р<0,001), а також більшою частотою шлуночкових екстрасистол (183,2±25,1 проти 72,1±13,1, р<0,001). Аналіз показників ХМ ЕКГ в залежності від параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки за даними ЕХОКГ дозволив встановити, що хворі на ПС зі зниженою ФВ і збільшеними порожнинами лівого шлуночка характеризувались більшою частотою, тривалістю та глибиною депресії сегмента ST епізодів БІМ та ББІМ, а також вищою частотою виявлення порушень серцевого ритму у співставленні з пацієнтами зі збереженою скоротливою функцією серця та незміненими порожнинами лівого шлуночка.На підставі поглибленого аналізу результатів холтерівського моніторування ЕКГ та навантажувальних тестів встановлено особливості реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у пацієнтів з різними формами ІХС в залежності від типу та структури міокардіальної ішемії, а також вивчено ефективність використання еналаприлу, ірбезартану та амлодипіну у хворих на стенокардію з оцінкою впливу препаратів на структуру міокардіальної ішемії та добовий розподіл ішемічної активності міокарда, що вирішує актуальну задачу сучасної кардіології. У пацієнтів з прогресуючою стенокардією та дрібновогнищевим інфарктом міокарда безбольова ішемія міокарда вносить домінуючий вклад в структуру ішемії з суттєвим переважанням кількості та тривалості епізодів безбольової ішемії міокарда у порівнянні з больовою. Зі зростанням функціонального класу стабільної стенокардії збільшується частота виявлення епізодів обох типів міокардіальної ішемії, а також їх кількість, тривалість та глибина депресії сегмента ST, при цьому переважно безбольова форма ІХС по мірі зростання функціонального класу поступово переходить в форму ІХС, при якій реєструються епізоди больової та безбольової ішемії міокарда. У хворих на прогресуючу та стабільну стенокардію найбільш тривалі епізоди безбольової ішемії м

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ