Клінічні аспекти реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у хворих на ішемічну хворобу серця, сучасні терапевтичні підходи - Автореферат
Клініко-діагностичне дослідження стану пацієнтів з різними формами патології серця. Особливості реалізації ішемії та нестабільності серця. Виявлення добового ритму аритмії. Порівняльний розгляд ефективності медикаментозного лікування стенокардії.
При низкой оригинальности работы "Клінічні аспекти реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у хворих на ішемічну хворобу серця, сучасні терапевтичні підходи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ішемічна хвороба серця (ІХС) є широко розповсюдженим захворюванням і в більшості економічно розвинутих країн світу займає провідне місце серед всіх причин захворюваності, смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності (A.L. В цьому аспекті важливої ролі набуває феномен безбольової ішемії міокарда (ББІМ), яка є частим проявом ІХС незалежно від типу та гостроти нозологічної форми (Л.Т. Особлива увага, яку приділяють дослідники цьому типу міокардіальної ішемії (МІ), обумовлена її несприятливим прогностичним значенням у пацієнтів з різними формами ІХС (В.В. Епізоди МІ, особливо тривалі, обумовлюють зміни електрофізіологічних властивостей міокарда та формування зони електричної нестабільності шлуночків і є одним з основних факторів ризику раптової коронарної смерті (W. Встановити особливості реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у пацієнтів з гострими та хронічними формами ІХС в залежності від типу та структури МІ, вивчити ефективність використання еналаприлу, ірбезартану та амлодипіну у хворих на прогресуючу та стабільну стенокардію (ПС та СС) з оцінкою впливу препаратів на структуру МІ та добовий розподіл ішемічної активності міокарда.Згідно отриманих даних епізоди зміщення сегмента ST ішемічного типу найбільш часто спостерігали у пацієнтів з ПС (91,5%), дещо рідше - при СС (75,9%) і з мінімальною частотою - в умовах розвитку ДІМ (40,0%), при цьому 80,5%, 61,3% та 92,2% всіх епізодів, зареєстрованих упродовж доби у хворих на ПС, СС та ДІМ, відповідно, не супроводжувались нападами стенокардії і їх вклад в загальну тривалість ішемії становив 81,4%, 63,1%, та 94,9%. Аналіз результатів добового моніторування ЕКГ в залежності від типу МІ у пацієнтів з різними формами ІХС показав, що середня кількість та тривалість епізодів ББІМ більше ніж вдвічі перевищували аналогічні показники для БІМ у хворих на ПС (6,2±0,5 проти 2,3±0,4 епізодів/добу, р<0,001 та 138,4±14,3 проти 48,8±8,3 хв/добу, р<0,001), ще більш вагомим був вклад ББІМ в загальну ішемічну активність в умовах ДІМ: кількість епізодів більше ніж у 5 разів, а тривалість більше ніж у 8 разів переважала у випадку відсутності болю (6,8±0,6 проти 1,3±0,3 епізодів/добу, р<0,001 та 93,5±10,4 проти 11,5±3,5 хв/добу, р<0,001), для хворих на СС не встановлено суттєвої різниці цих показників в залежності від типу МІ (2,3±0,2 і 2,2±0,2 епізодів/добу, p0,5 та 30,8±6,4 і 27,2±3,9 хв/добу, p0,5). Аналіз показників ХМ ЕКГ та навантажувальних тестів у хворих на ПС з поєднанням епізодів БІМ та ББІМ дозволив встановити, що пацієнти цієї групи характеризувались значним переважанням сумарної кількості та тривалості МІ, нижчою толерантністю до фізичного навантаження та вищими кількісними показниками ішемії міокарда в співставленні з пацієнтами, у яких реєструвалась виключно ББІМ. При вивченні результатів добового моніторування ЕКГ у пацієнтів з ПС в залежності від наявності ІМ в анамнезі встановлено, що хворі з ПІК, у співставленні з пацієнтами без ПІК, характеризувались достовірно більшою кількістю та тривалістю епізодів ББІМ (7,8±0,6 проти 5,1±0,5 епізодів/добу, р<0,001, 197,3±26,3 проти 97,3±12,6 хв/добу, р<0,001), а також більшою частотою шлуночкових екстрасистол (183,2±25,1 проти 72,1±13,1, р<0,001). Аналіз показників ХМ ЕКГ в залежності від параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки за даними ЕХОКГ дозволив встановити, що хворі на ПС зі зниженою ФВ і збільшеними порожнинами лівого шлуночка характеризувались більшою частотою, тривалістю та глибиною депресії сегмента ST епізодів БІМ та ББІМ, а також вищою частотою виявлення порушень серцевого ритму у співставленні з пацієнтами зі збереженою скоротливою функцією серця та незміненими порожнинами лівого шлуночка.На підставі поглибленого аналізу результатів холтерівського моніторування ЕКГ та навантажувальних тестів встановлено особливості реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця у пацієнтів з різними формами ІХС в залежності від типу та структури міокардіальної ішемії, а також вивчено ефективність використання еналаприлу, ірбезартану та амлодипіну у хворих на стенокардію з оцінкою впливу препаратів на структуру міокардіальної ішемії та добовий розподіл ішемічної активності міокарда, що вирішує актуальну задачу сучасної кардіології. У пацієнтів з прогресуючою стенокардією та дрібновогнищевим інфарктом міокарда безбольова ішемія міокарда вносить домінуючий вклад в структуру ішемії з суттєвим переважанням кількості та тривалості епізодів безбольової ішемії міокарда у порівнянні з больовою. Зі зростанням функціонального класу стабільної стенокардії збільшується частота виявлення епізодів обох типів міокардіальної ішемії, а також їх кількість, тривалість та глибина депресії сегмента ST, при цьому переважно безбольова форма ІХС по мірі зростання функціонального класу поступово переходить в форму ІХС, при якій реєструються епізоди больової та безбольової ішемії міокарда. У хворих на прогресуючу та стабільну стенокардію найбільш тривалі епізоди безбольової ішемії м
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы