Клімактеричні порушення у жінок з доброякісною тироїдною патологією - Автореферат

У звязку з цим, представляє певний інтерес вивчення взаємозвязку функціонального стану щитовидної залози у жінок з клімактеричними порушеннями (КП), особливо, з огляду на вплив тироїдних гормонів на стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової активності, метаболізму, гемостазу і мінеральну щільність кісток (МЩК). Встановити клінічні особливості клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією щитовидної залози у різні періоди менопаузи. Зясувати загальні моменти і розбіжності клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією щитовидної залози у пери-і постменопаузальному періодах. Вивчити зміни ендокринологічного статусу в жінок з клімактеричними порушеннями на тлі доброякісної патології щитовидної залози в пери-і постменопаузальному періодах. Розробити і впровадити нову методику прогнозування клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією щитовидної залози, на основі нейросіткового компютерного моделювання.Відповідно до поставленої мети та завдань, нами було проведено комплексне клініко-лабораторне, інструментальне і функціональне обстеження 320 жінок у віці 45-55 років, яких було розподілено на наступні групи і підгрупи: 1 група (контрольна) - 60 здорових жінок без проявів КП, яких розподілено на 2 підгрупи: - підгрупа 1.1 - 30 жінок в перименопаузальному періоді; 3 група - 100 жінок з різною ТП і проявами КП, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи, розподілено на 3 підгрупи: - підгрупа 3.1 - 50 жінок в перименопаузальному періоді - яку, у свою чергу, розподілено на підгрупи, у залежності від форми ТП: - 3.1.1 - 20 жінок з гіпофункцією щитовидної залози; Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи у жінок з ТП включали: замісну гормональну терапію (ЗГТ) (в перименопаузі використовували 2 мг 17? естрадіолу та 10 мг дідрогестерону, а у постменопаузі 1 мг 17? естрадіолу та 5 мг дідрогестерону у беззупинному режимі); корекцію тироїдної дисфункції, яка залежала від функціонального стану щитовидної залози: при гіпофункції - левотироксин (доза і тривалість прийому препарату підбиралася індивідуально до нормалізації рівня тиротропного гормону (ТТГ); при гіперфункції щитовидної залози - меркозаліл (доза і тривалість прийому препарату підбиралися індивідуально до нормалізації рівнів ТТГ, тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3); додатково призначали антиоксиданти, вітамінотерапію, рослинні адаптогени, седативні препарати і, при необхідності, проводили корекцію мікробіоценозу статевих шляхів загальноприйнятими препаратами. У періоді перименопаузи нами встановлено достовірні розбіжності між підгрупами за наступними параметрами: інтенсивність болю (підгрупа 2.1 - 2,4±0,1 балів; 3.1 - 3,7±0,2 балів; р<0,05); вплив на життя (підгрупа 2.1 - 3,7±0,2 балів; 3.1 - 5,1±0,3 балів; р<0,05) і підтримка значимої людини (підгрупа 2.1 - 2,8±0,2 балів; 3.1 - 4,1±0,3 балів; р<0,05). У постменопаузальному періоді в пацієнток з ТП достовірні розбіжності між підгрупами з боку вказаних параметрів больового синдрому збереглися: інтенсивність болю (підгрупа 2.2 - 3,3±0,3 балів; 3.2 - 4,4±0,3 балів; р<0,05); вплив на життя (підгрупа 2.2 - 4,2±0,4 балів; 3.2 - 5,8±0,3 балів; р<0,05) і підтримка значимої людини (підгрупа 2.2 - 3,7±0,3 балів; 3.2 - 5,7±0,4 балів; р<0,05).У дисертації наведено дані і нове вирішення наукової проблеми сучасної гінекології - зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з доброякісною тироїдною патологією на основі вивчення клінічних, психоневрологічних, ендокринологічних, біохімічних, гемостазіологічних особливостей, мінеральної щільності кісток, а також розробки і впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. У постменопаузальному періоді змінюється структура клімактеричних порушень (легкий ступінь - 34,0 %, середній - 44,0 % і тяжкий - 32,0 %), зявляються тяжкі нейровегетативні порушення (22,0 %) і виражений психоемоційний синдром (80,0 %); збільшується частота синдрому «очікування хронічної хвороби» (86,0 %); головний біль набуває мігренеподібного характеру (36,0 %), відбувається ріст частоти депресивних станів (92,0 %), в усіх пацієнток виникають різні порушення сну (100,0 %), а якість життя знижується до 60-65 балів. При аутоімунному тироїдиті дисгормональні розлади менш суттєві: у перименопаузальному періоді відбувається достовірне збільшення вмісту кальцитоніну, антитіл до пероксидази та тироглобуліну при одночасному зниженні рівня прогестерона, естрадіола і паратгормону; у постменопаузальному періоді достовірно підвищуються рівні пролактину, антитіл до пероксидази та тироглобуліну на тлі зниження рівня лютеїнізуючого гормону, естрадіолу і прогестерону. При гіперфункції щитовидної залози ендокринологічні порушення виражені найменше: у перименопаузальному періоді відбувається достовірне збільшення лютеїнізуючого гормону, антитіл до пероксидази та тироглобуліну при одночасному зниженні рівня прогестерону; у постменопаузальному періоді - достовірне підвищення пролактину, кальцитоніну, антитіл

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ