Передумови та етапи розробки в Китаї в епоху Середнього царства діагональних календарів (деканів), зоряного годинника, що служив для визначення часу по зірках. Напрямки розвитку астрономічних знань на Древньому Сході та досягнення в даній сфері.
До місячного року (12 місяців, 354 дня) час від часу додавався додатковий «високосний» місяць, щоб зрівнятися із сонячним роком (365,24 доби). У цей час було відоме, що 8 сонячних років приблизно рівні 90 місяцям; або 19 сонячних років рівні 235 місяцям. По календарі, створеному шанінцями, рахунок часу вівся по 60-денному циклі, а рік складався з 13 місяців, що визначалися по повнолуннях. Якщо господарство, що привласнює, цілком могло обходитися місячним календарем, то виробляюче господарство вимагало більш точних знань часу протікання сільськогосподарських робіт (особливо часу посіву і збору врожаю), що могли базуватися лише на сонячному календарі, на сонячних циклах (річному, добовому, сезонному). Ті, хто народиться цього року, будуть мати уроджену логіку, обережність, гарний розум, що символізує четвірка, духовність, інтуїцію і віру, що символізує сімка, зможуть міцно стояти на ногах у матеріальному плані (одиниця), будуть цікавитися загадками світового устрою і мати задатки вченого (сполучення одиниці і сімки).
Список литературы
зоряний годинник астрономічний
1. Фоменко А.Т. «Критика традиционной хронологии античности и средневековья (какой сейчас век?) Реферат», - М., изд. МГУ, 1993.
2. Жабинский А.М. «Другая история искусства», - Вече, 2001.
3. Олдос Хаксли «Луденские бесы», - М., Терра, 2000.
4. «Эзотерика, том II. Астрология», - М., Воскресенье, 1993.
5. Леманн А. «Иллюстрированная история суеверий и волшебства от древности до наших дней», - К., Україна, 1993.
