Кислотно-основна буферність ґрунтів Чорногірського масиву Українських Карпат - Автореферат

Незважаючи на значний інтерес до цієї проблеми, зясування ролі ґрунту як організуючого структурно-функціонального компонента екосистеми й надалі потребує проведення глибоких досліджень. За цих умов відбувається інтенсивне руйнування мінеральної частини ґрунту, зміни її гідрофільності і відповідно водоутримувальної здатності, збільшення у ґрунтовому середовищі вмісту токсичних продуктів деградації мінералів, зокрема Al. Предмет дослідження - кислотно-основна буферність, фізичні та фізико-хімічні властивості, які визначають кислотно-основну рівновагу буроземів; внутрішньогоризонтні та міжгоризонтні звязки Н і ОН-буферностей із вмістом гумусу, обмінних катіонів, активною, обмінною і гідролітичною кислотностями. Завдання досліджень: охарактеризувати умови ґрунтоутворення в Українських Карпатах; зясувати стан географо-екологічних досліджень буферності ґрунтів та механізми її формування; визначити потенційну та диференціальну кислотно-основні буферності ґрунтів Чорногірського масиву; дослідити кислотно-основні властивості досліджуваних буроземів із застосуванням кореляційного і регресійного аналізів; скласти карту потенційної кислотної буферності ґрунтів території дослідження. Наукова новизна одержаних результатів: зясовано функціональну роль обмінної кислотності сильнокислих ґрунтів, дано оцінку їхньої кислотно-основної буферності із врахуванням актуальної і потенційної форм; визначено потенційну кислотно-основну буферність буроземів кліматичних поясів Чорногірського масиву; ідентифіковано буферні системи буроземів, а також визначено їхню буферну ємність; виявлено збільшення з глибиною ступеня консолідації параметрів кислотно-основних властивостей буроземів; встановлено географічну закономірність змін кислотної буферності з вертикальною поясністю.У цьому розділі розглянуто особливості геолого-геоморфологічної будови досліджуваної території (Лазько, 1962; Цись, 1968; Кульчицький, Матковский, 1977; Гофштейн, 1995), фізико-хімічні властивості ґрунтоутворюючих порід (Гоголєв, 1965), кліматичні особливості (Андріанов, 1957, 1968; Бучинський, 1960, 1971, 1972; Бабиченко, 1984; Барабаш, 1984; Логвінов, 1973; Дмитренко, 1977), рослинність (Голубець, 1967; Царик, 1977; Малиновський, 1980; Стойко, Тасєнкевич та ін., 1982; Стойко, Мілкіна та ін., 1993); вплив рослин на характер ґрунтової кислотності (Карпачевський, 1981; Мігунова, 1993; Чорнобай, 2000), зокрема функціональну неоднозначність кислотного впливу деревних і травяних рослин на систему ґрунт-рослина (Гоголєв, 1965). За цих умов ступінь виснаження буферних систем ґрунту, залежно від його кислотності, буде різним, що власне визначатиме його різну залишкову або потенційну кислотно-основну буферність. На підставі досліджень фізико-хімічних та фізичних властивостей ґрунтів Українських Карпат (Swederski, 1931, Вернандер, 1951, Пастернак, 1962, Пономарьова, 1962, Гоголєв, 1965, Топольний, 1991, Чорнобай, 2000, Канівець, 2001) виявлено такі характерні особливості буроземів: формування монотонного профілю, нагромадження гуматно-фульватного гумусу, висока активна, обмінна і гідролітична кислотності, кислотний гідроліз алюмосилікатів, закріплення у стабільно аерованому середовищі Fe й Al у формі вільних (несилікатних) сполук, нагромадженням рухомого Al у верхніх горизонтах ґрунту, винесення Ca і Na за межі профілю та помірне оглинення. Буроземи, утворені на елювії-делювії карпатського флішу з переважанням аргілітів і алевролітів, мають піщанисто-легкосуглинковий, піщанисто-важкосуглинковий, пилувато-важкосуглинковий, піщанисто-середньосуглинковий, пилувато-легкоглинистий гранулометричний склад, а буроземи, утворені на елювії-делювії карпатського флішу з переважанням пісковиків - супіщаний, піщанисто-легкосуглинковий, піщанисто-середньосуглинковий і піщанисто-важкосуглинковий. Дослідження кислотно-основної буферності ґрунтів набули актуальності за останні 10 - 15 років, що повязано з процесами інтенсивної кислотної деградації ґрунтів.Для дослідження кислотно-основної буферності кислих ґрунтів, зокрема буроземів, запропоновано новий методологічний підхід, який полягає у переоцінці функціональної ролі обмінної кислотності і трактуванні її як актуальної кислотної буферності (АКБ). Феномен обмінного і необмінного звязування катіонів Н і Al ґрунтовим вбирним комплексом, на якому ґрунтується АКБ ґрунту, має надзвичайно важливе функціональне значення як ефективний еволюційний механізм захисту ґрунтового середовища від прогресуючого підкислення. Враховуючи значну кількість йонів Н і Al3 , звязаних ґрунтовим вбирним комплексом, кислі буроземи Українських Карпат необхідно вважати такими, що мають високу АКБ. Для оцінки ПКБ буроземів запропоновано шкалу кислотної буферності (од.): низька - 20-30, дуже низька 15 - 20 і аномально низька - 10 - 15, з урахуванням якої складена карта потенційної кислотної буферності ґрунтів досліджуваної території. За умов інтенсивного промивного водного режиму і значного масоперенесення біогенних елементів у системі ґрунт-рослина дефіцит катіонів Ca, як

2. Основний зміст роботи