Київський Поділ XVII – XVIII ст. - Автореферат

Одним з аспектів досліджень Києва є історичне районування - дослідження розвитку історично сформованих частин міста, що складали єдину систему, зберігаючи у цій системі певну політичну і економічну автономію. Серед них до XIX ст. провідне місце належало Подолу, де перебували владні органи, зосереджувалось міське ремесло і торгівля; часом найбільшого розвитку Подолу стали XVII - XVIII ст. Хоча протягом XIX - XX ст. був накопичений значний фактичний матеріал, спеціального монографічного дослідження, присвяченого Подолу XVII - XVIII ст. не було створено, до наукового обігу не була залучена широка джерельна база з нововиявлених архівних матеріалів та археологічних джерел. Мета дослідження полягає у зясуванні соціального та історико-топографічного розвитку Подолу протягом XVII - XVIII ст., його закономірностей та особливостей. реконструювати територіально-адміністративну структуру Подолу XVII - XVIII ст. на різних етапах його розвитку;У другій половині XIX - на початку XX ст. на підставі критичного аналізу джерел були створені узагальнюючі праці з середньовічного історії Києва В.Б. Оглоблина), де розглянуто вузькі питання історії Подолу XVII - XVIII ст.: персоналії мешканців, розташування топографічних обєктів (вулиць, будівель, садиб), формування церковного землеволодіння тощо. Крощенко) були присвячені вивченню картографії та архітектурних памяток Подолу XVII - XVIII ст., зокрема реконструкції траси укріплень, ідентифікації окремих топографічних обєктів на планах XVII - XIX ст., співставленню планів 1695 та 1803 рр. з сучасною топографічною схемою Подолу тощо. Найбільша кількість матеріалів (документи XVII - початку XIX ст., що стосуються обєктів нерухомості; інвентарні описи садиб; результати археологічних досліджень культурних шарів Подолу XVII - XVIII ст.; садибні, парафіяльні і станові списки мешканців Подолу; плани і креслення будівель та ділянок забудови; списки будівель, знищених пожежею 1811 р. тощо) зосереджені у Центральному державному історичному архіві України (фонди Київської губернської канцелярії; Київської духовної консисторії; Київського намісницького правління;, Межигірського монастиря; Київського губернського магістрату; Колекція документів "Нова серія" та "Серія Б"), Державному архіві міста Києва (фонди Київського магістрату; Києво-Подільського духовного правління; Гончарного цеху; Комісії по відбудові Києво-Подолу; Воскресенської церкви; Київської управи ремісничих цехів), Інституті рукописів Наукової бібліотеки України ім. Адміністративна структура Межі історичного ядра Подолу - "подільського трикутника" (міської території XVII - XVIII ст.) були меншими за Подільську низину, на якій, за Глибочицьким ручаєм, розташовувались слободи та заміські угіддя: "Біскупські плаци" під Щекавицею (на місці яких у другій половині XVII ст. виникла Плоска слобода) та поселення рибалок на березі Почайни, що до середини XVII ст. перебували під владою біскупа; "городні плаци" та сіножаті подільських міщан, магістрату, цехів та церков.У першій половині XVIII ст. вони просунулись у північному напрямі до Юрковицького ручаю за рахунок фактичного приєднання передмість, розташованих за Глибочицею. На середину XVIII ст. єдина вулична система поєднала Поділ з передмістями. Адміністративними частинами Подолу до середини XVII ст. були території-юридики (найбільшими з яких були магістратська і замкова), кожна з яких мала власні адміністративні (ратуша, замок) і економічні (ринки) центри. Головною територіальною одиницею Подолу до кінця XVIII ст. була церковна парафія - ділянка житлової забудови, населення якої було обєднане у громаду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційному дослідженні автором висунуті та обґрунтовані висновки про істрорико-топографічний та соціальний розвиток київського Подолу XVII-XVIII ст.

Просторові кордони Подолу у XVII ст. обмежувались з півночі р. Глибочицею. У першій половині XVIII ст. вони просунулись у північному напрямі до Юрковицького ручаю за рахунок фактичного приєднання передмість, розташованих за Глибочицею. На середину XVIII ст. єдина вулична система поєднала Поділ з передмістями.

Адміністративними частинами Подолу до середини XVII ст. були території-юридики (найбільшими з яких були магістратська і замкова), кожна з яких мала власні адміністративні (ратуша, замок) і економічні (ринки) центри. З другої половини XVII ст. домінуючою стає магістратська юридика; у цей же час у міському землеволодінні збільшується частка юридик православних монастирів.

Головною територіальною одиницею Подолу до кінця XVIII ст. була церковна парафія - ділянка житлової забудови, населення якої було обєднане у громаду. поділ київ адміністративний топографія

У процесі формування земельних маєтностей різних форм власності (приватних. церковних, муніципальних) протягом XVII-XVIII ст. існувала тенденція до накопичення земельних ділянок та укрупнення територій окремих садиб.

Головною одиницею житлової забудови являлась садиба, планувальна структура і асортимент будівель якої протягом XVII-XVIII ст. ускладнювались.

На формування планувальної схеми та розташування топографічних обєктів на території Подолу та передмість впливали природні фактори: особливості рельєфу та напрями русел ручаїв, відсутність заболоченості. Протягом XVIII ст. вулична мережа Подолу ускладнилась шляхом збільшення кількості як магістральних вулиць (з трьох до семи), так і дрібних вулиць та провулків.

Процес забудови Подолу (що залежав від рівня міського соціально-економічного та політичного розвитку) хронологічно поділяється на три етапи, кожен з яких мав свої особливості, обумовлені впливом певних історичних подій. Перший з етапів визначається рубежем XVI та XVII ст. - 1651 р., другий - 1651-1718 рр., третій - 1718-1811 рр.

1. Історична топографія Києва XVI-XVIII ст. (Воскресенська, Спаська, Набережно-Микільська церковні парафії) // Київська старовина. - 1999. - №4. - С. 16-26.

2. Соціально-історична топографія Київського Подолу у XVII-XVIII ст.: парафія церкви Миколи Доброго (Добромикільська) //Київська старовина. - 2000. - №2. - С. 9-18.

3. Цивільні садиби і будівлі Київського Подолу кінця XVII - початку XIX ст.// Київська старовина. - 2001. - №2. - С. 38-48.

4. Культура пізньосередньовічного Києва (друга половина XVI-XVIII ст.) у контексті культурного розвитку країн сходу і заходу: взаємовплив і взаємозбагачення // Вісник КНУКІМ. Зб. наук. праць. - К.: Київський національний університет культури і мистецтв, 2000. - Серія "Історія". - Вип.2. - С. 45-59.

5. Українське козацтво як складова частина населення Київського Подолу у XVII - XVIII ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. - К.: Ін-т іст. України НАНУ, 2000. - Вип.7. - С. 129-134.

6. Локалізація "Біскупщини" та "Біскупського містечка" на планах Подолу 1695 та 1803 рр. // Історико-географічні дослідження в Україні. Зб. наук. праць. -К.: Ін-т іст. України НАНУ, 2001. - Вип.5. - С. 196-208 (у друці).

7. Джерела до історії київського Подолу XVII-XVIII ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. праць та спогадів памяті В.О. Замлинського: - К.: Ін-т іст. України НАНУ, 2001. - Вип.6. - С. 84-93 (у друці).

8. Найбільші землевласники і підприємці київського Подолу XVII-XVIII ст. // Киевский альбом: Исторический альманах. - К.: "Прайм", 2001. - С. 59-63.

9. Київський замок XIV-XVII ст. у писемних та археологічних джерелах // До 100-річчя Національного музею історії України: З історії музею та його раритетів. Темат. зб. наук. праць. - К.: "І.І. І. Лтд.", 1998. - С. 48-54.