Огляд історії виникнення "Київської школи" та її творчих принципів. Вивчення особливостей художньої стилістики представників літературного угрупування українських поетів. Визначення ролі "Київської школи" в українській літературі як творчого об’єднання.
«Київська школа» поезії представляє собою групу поетів, які дебютували в середині 60-х років, проте до шістдесятників вони не належали. Про «Київську школу поезії» можна говорити як про суто поетичне явище і як про групу молодих нонконформістів, для яких головним було - свобода у всіх її виявах, як про спробу жити інакше, жити так ніби все відбувається у незалежній, вільній державі, головним завданням яким була сама поезія. Варто зазначити, що шістдесятництво , як і постшістдесятництво недостатньо досліджене, хоча критики та літературознавці висловили чимало цікавих спостережень, глибоких міркувань як щодо поетики учасників «Київської школи» та її оточення, так і щодо контексту, у якому згадане угруповання постало й творило. А з іншого боку актуальність обумовлена тим, що поети «Київської школи», відразу були під натиском режиму, і тому, відбулося майже двадцятилітнє замовчування в літературі. Легалізація поезії усієї «Київської школи», тих чиї імена були викреслені з літератури і не тільки.Послуговуючись розвідкою одного з яскравих представників школи - Віктора Кордуна - ми можемо переконливо стверджувати, що назва обєднання зявилася не одразу і повязують її з іменем письменника Ігоря Калинця, котрий у 1969 році запропонував таке визначення під час розмови з поетом, також вважають вибір даного найменування через те, що її членами були студенти філологічного та філософського факультетів Київського університету. а саму появу угрупування - з Василем Голобородьком [18, с.107]. Літературознавець Юрій Ковалів відзначає у творчості письменників Київської школи “тяжіння до “чистої поезії” та естетичної вишуканості”, відносить їх до яскравих представників модернізму, котрі також не були соціально заангажованими [10, с.474]. Поети цієї школи уникали будь-якої політичної двозначності. І у 1997 року Микола Воробйов, Василь Голобородько, Віктор Кордун, Михайло Григорів, відділилися від групи й інколи саме цих 4 поетів називають представниками «Київської школи». Навіть Олег Лишега зазначив, що : «Був такий час, коли поети «Київської школи» не давали одне одному навіть читати своїх віршів, аби не перебрати образів одне у одного.Голобородька, а 1966 р. була видрукувана перша збірка поета «Летюче віконце», проте у світ не вийшла, бо увесь її тираж було пущено під ніж (за кілька років, доповнена «шухлядними» творами, вона під цією ж назвою вийшла в Балтиморі, США). Метафора Василя Голобородька зазвичай твориться за таким принципом: міфічні уявлення чи то з загадки та прислівя, чи то з якого іншого фольклорного жанру (загалом з міфопоетичної скарбниці уявлень), лягають в основу тексту, і вже з них вибудовуються образи, які несуть у собі ознаки своєрідного авторського субєктивізму, його мистецької уяви. Як приклад може слугувати вірш під назвою “Замовляння від печалі”: На горі гора, а на тій горі піч горить. Знову ж таки приклад “замовляння”: Дощику, дощику, Я тобі вудлище бамбукове подарую, щоб ти ловив рибу, а луску розкидав по городі, я тобі вишень нарву повну миску, щоб ти їв, а кісточками стукав у вікно, я тобі зубки витешу на нові граблі, щоб ти ходив розчісувати волосся траві, - тільки не йди на тій стежці, де я йду - татові їсти у поле несу [2 , с.14]. У поезії “Мова рослин” маємо художнє розгортання картини ночі на Івана Купала, коли персоніфікований Купало (у міфології це ритуальне багаття, сонце, загалом вогонь) дарує мову квітам, що єдиний раз у рік можуть розповісти про свої чарівні властивості.Людина високої культури та витонченого смаку, енциклопедично освічений, він згуртував навколо себе, надав можливість творчо розвиватися багатьом молодим поетам та прозаїкам, яких згодом назвали «восьмидесятниками» і які нині є окрасою й цвітом сучасного літературного процесу. Мабуть, саме з моменту розуміння власної причетності до творення історії й літератури, не вдаючись до прямих викликів на офіційний канон, Володимир Затуливітер продовжував працювати. Проте в сполученні з прикметниками вони виступають як характеристичні одиниці: дорога затишна, нерозумна дорога, запобіжна стежа, золота дорога, дорога в гною по коліна та ін. У вищенаведених строфах простежується і можлива сполучуваність слів із їхніми переносними значеннями, що у свою чергу породжує образні означення - метафори: дорога - торкає, ждала, нарадітись (босої ходи), хрущить (під ноги), не сходить (путівець), вузлує (жили), втече-збіжить тощо. Кожна лексема виявляє асоціативно-образний звязок зі значенням інших, тому між рядками ми ніби прочитуємо: поет весь час знаходиться в дорозі.Вона сприймається поетом не як пустотне безгоміння, а як такий стан світу, коли вся множинність голосів сягає єдиночасної вивершеності, і тоді відкривається щось незнане і потаємне […] Тиша - не тільки божественна мова, це ще мова справжньої творчості, котра, мабуть, і говорить про призначення людини в її бутті-у-світі” [13, с. Тарас Пастух, своєю чергою, розглянув специфіку мовчання у поезії Віктора Кордуна в контексті поетики всієї «Київської школи», дійшовши висновку, що в ній “
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ «КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ» ТА ЇЇ ТВОРЧІ ПРИНЦИПИ
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ СТИЛІСТИКИ ПРЕДСТАВНИКІВ ЛІТЕРАТУРНОГО УГРУПОВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ
2.1 Міфологічне сприйняття дійсності у творчості Василя Голобородька
2.2 Особливості мови поезії Володимира Затуливітра
2.3 Філософсько-екзистенційна лірика у творчості Віктора Кордуна
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
