Київська Русь за часів правління Олега, Ігоря, Ольги, Святослава - Реферат

Виникла в 9 столітті в результаті завойовницьких походів варягів і обєднання під їхньою владою східноєвропейських, переважно словянських, племен. В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхівїв Вісли на заході до Таманського півострова на сході. Перший період - швидкого зростання - охоплює майже 100 років - з 882 року, коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава I Хороброго у 972 році. Актуальність даного дослідження полягає у розкритті історичних постатей київських князів Олега, Ігоря, Ольги та Святослава, їх вагомий внесок у розвиток Київської Русі.Саме під назвою “Русь” знали першу державу на наших теренах чужинці. Багато дослідників вважають це слово скандинавським за походженням і принесеним на наші землі скандинавами-варягами. Такої думки щодо назви «Русь» дотримувався і літописець. Крім свідчень літописця, прихильники скандинавського походження назви «Русь» посилаються на чужоземні джерела, жодне з яких не згадує словянського племені русів, хоча назви, скажімо, деревлян чи сіверян вони засвідчують. Землі, де течуть ці річки, прихильники словянського походження назви «Русь», вважають територією східнословянського племені русів.Міжнародна політика Олега (882 - 9І2) [Додаток А] була багатовекторною. У 911 р., перебуваючи в апогеї могутності, він на чолі великого війська напав на Константинополь і пограбував його. Кораблів у нього було дві тисячі. Коли греки перегородили затоку Золотий ланцюг, аби не дати Олегу рухатися далі, він наказав воїнам поставити кораблі на колеса. Русь отримала велику ордноразову контрибуцію; також греки були зобовязані платити щорічну данину таким містам, як Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов, Любеч… Суттєві пільги отримали руські купці, які були навіть позбавлені мита. Тут також фіксуються правові норми, щодо різних справ між русинами і греками.За звичаєм правителів Києва, з початку свого князювання Ігор утверджував свою владу над підлеглими племенами. Кілька років виснажливих походів пішло у нього на те, щоб знову примусити бунтарів сплачувати данину. Коли у 941 р. розпалася мирна угода з Візантією, укладена Олегом, Ігор вирушив у морський похід на Константинополь. З флотом в декілька сотен людей Ігор пристав до берегів Віфінії, поширив свої спустошення до Боспора Франкійського (нині пролив Босфор) і підступив до Константинополя. Для підтвердження цього миру грецькі посли прибули до Києва та разом з послами Ігора відправились в Царгород, де у 944 році уклали мирний договір.Після смерті Ігоря залишився малолітній син Святослав, тому правління державою перейшло до його дружини Ольги [Додаток D]. Ставши правителькою Київської Русі, вона за звичаєм кривавої помсти покарала древлян за вбивство свого чоловіка: розправилася з послами древлян, які намагалися сватати Ольгу за древлянського князя Мала, а потім спалила древлянську столицю м. Княгиня Ольга відмовилася від воєн і зміцнювала державу мирним шляхом. Вона сама обїздила всі свої володіння, була навіть у Новгороді і Пскові, закладала нові міста, наставляла в них урядників. "Полюдь" замінюється так званим "повозом", який був своєрідним першим кроком на шляху до постійного державного податку.Син княгині Ольги і князя Ігоря увійшов в історію як князь-завойовник. Всі державні заходи Святослава Ігоревича[Додаток E] ніби заперечували Ольжині: княгиня була ревною християнкою, а Святослав уперто тримався язичництва. Попервах він доручав їх матері - княгині Ользі, а після її смерті, року 969, уповноважив здійснювати верховну владу своїх синів, віддавши Київ Ярополкові, Деревлянську землю - Олегові, а Новгород - Володимирові. У такий спосіб було утверджено порядок князівського правління, що надавав право володарювати на всій території Руської держави представникам лише однієї династії - Рюриковичів. Головною метою походів Святослава було зміцнення Київської держави, забезпечення вільної торгівлі з країнами Сходу і Візантією, ліквідація зовнішньої загрози на кордонах з боку кочівників.Розповідаючи про походи й завоювання, слід також сказати, наскільки великим був вплив київських князів. Проте влада перших київських князів у різних частинах їхніх володінь була обмеженою й неоднакової сили. Якщо не брати до уваги періодичні походи за даниною, перші київські князі мали дуже обмежені контакти і вплив на півладні їм племена, особливо ті, що жили далеко від головних міст і поселень. Між князем і дружиною, що ділилися як небезпеками, так і добром, добутим у походах за даниною, виникали особисті, безпосередні та взаємозалежні стосунки, які були основою політичної організації ранньої Київської держави. Так, у походах за даниною і в намаганнях підпорядкувати собі торгові шляхи до далеких країн князі з їхніми дружинами менш ніж за сто років створили величезне й могутнє обєднання - Київську Русь.Олег (882-912) • Створив опорні пункти центральної влади в племінних князівствах • Установив порядок стягнення данини з підвладних Києву земель • Залуч

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ РУСЬ

РОЗДІЛ 2. ЗМІЦНЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У X ст. ЗА ПЕРШИХ КНЯЗІВ

2.1 Міжнародна політика князя Олега

2.2 Правління князя Ігоря

2.3 Діяльність княгині Ольги

2.4 Походи Святослава

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ київська русь князь

Розповідаючи про походи й завоювання, слід також сказати, наскільки великим був вплив київських князів. Установити географічні межі Київської Русі можна лише приблизно. Проте влада перших київських князів у різних частинах їхніх володінь була обмеженою й неоднакової сили. Якщо не брати до уваги періодичні походи за даниною, перші київські князі мали дуже обмежені контакти і вплив на півладні їм племена, особливо ті, що жили далеко від головних міст і поселень. Що ж до княжих прав збирати данину, то вони забезпечувалися виключно грубою силою, на яку була спроможна княжа дружина, що спочатку набиралася з варягів. Між князем і дружиною, що ділилися як небезпеками, так і добром, добутим у походах за даниною, виникали особисті, безпосередні та взаємозалежні стосунки, які були основою політичної організації ранньої Київської держави. Так, у походах за даниною і в намаганнях підпорядкувати собі торгові шляхи до далеких країн князі з їхніми дружинами менш ніж за сто років створили величезне й могутнє обєднання - Київську Русь.

Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли тіснішому обєднанню колишніх окремих східнословянських племінних володінь у єдиний державний організм. У зовнішньополітичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним засобам над воєнними. Князь Олег обєднав Північну Русь із Південною в єдину державу, здійснював збирання східнословянських земель навколо Києва. Князь Ігор намагався зміцнювати владу Києва над східнословянськими княжіннями. При цьому для подальшого розвитку держави виникла потреба впорядкувати питання щодо розмірів і порядку збирання данини. У своїй державотворчій діяльності князь Святослав надавав перевагу активній зовнішній політиці, яка мала переважно завойовницьку спрямованість. Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю. Чисельні війни Святослава спричинили виснаження Русі; було втрачено дипломатичні звязки з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою. Зі смертю Святослава в історії Київської Русі завершилася доба далеких воєнних походів. Наступники князя-воїна зосередилися на освоєнні раніше завойованих земель і розбудові держави. [Додаток F]

1)Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). - К., 1997.

2) Бублик Т. Жінки в історії України //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2008. - № 3. - C. 64-68

3) Кормич Л. Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - К.: Алерта, 2006. - 412 с.

4) Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. - К., 1996.

5)Кралюк П. "Житіє княгині Ольги"/ Петро Кралюк //День. - 2003. - 10 січня. - C. 8

6)Крипякевич І. Історія України. - Львів, 1992.

7)Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. - 2-ге вид. - Київ: Либідь, 2002. - 240 с.

8)Сирцова О. Повість про хрещення княгині Ольги в культурі Русі XI ст. //Київська старовина. - 1998. - № 1-2. - C. 158-164

9)Сліпушко О. В. Таємниці Володарів Русі (від Олега до Володимира) / Редактор Івакін О. П. - К.: Аконіт, 2003. - 191 с.

10)Субтельний О. Україна: Історія. Київська Русь, ст. 65-66.