Аналіз причини запровадження й поширення в Київській Русі християнства візантійського зразка. Створення руської митрополії. Процес становлення православної церкви, її функції. Вплив прийняття християнської релігії на подальший розвиток Київської держави.
Офіційне запровадження християнства - панівної ідеології Київської Русі - її правлячою верхівкою наприкінці 80-х років X ст. було значною історичною подією, яка суттєво вплинула на життя давньоруського суспільства. Ця епохальна подія була підготовлена всім перебігом внутрішнього розвитку східнословянської держави, що проходив у річищі загальноісторичних закономірностей. Основою його ідеології могла бути лише релігія. Прийшовши у 980 р. до влади, київський князь Володимир Великий спочатку спробував провести релігійну реформу, суть якої полягала в модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу єдиного бога - громовержця Перуна. Очевидно, Володимир мав зважити як на новгородську еліту, завдяки грошам якої прийшов до влади, так і на норманських найманців, на мечі яких спирався (громовержець Одін - брат-близнюк литовсько-словянського Перуна - був покровителем скандинавської дружини).959 року її посли звернулися до германського імператора Оттона І, чий двір славився місіонерами, з проханням ”призначити єпископа та священиків”, тобто княгиня мала намір пропагувати хрещення. Адальберт із Трира, пізніший архієпископ магдебурзький, який 962 р. очолив місію на Русь, після короткого перебування в Києві змушений був утікати звідси ”з великими труднощами”, коротко записавши, що він нічого не зміг досягти, бо прохання княгині, ”як зясувалося, було вдаваним”. Окрім цього, тогочасний Константинополь був одним із найрозкішніших міст відомого варварам світу, і під враженням його сліпучого блиску виросло кілька поколінь руських князів, які бачили в ”світлоносній імперії ромеїв” землю обітовану. Київська Русь підтримувала з цією імперією найтісніші політичні й культурні 1звязки, де пропаганда церковного віровчення була складовою дипломатії. Православні ієрархи використовували будь-яку нагоду, аби навязати християнство ”варварським народам”.Через кілька років після запровадження християнської релігії на Русі було створено церковну організацію - митрополію. Її виникнення відбувалося за обережних пошуків взаємоприйнятних шляхів співробітництва між церквою та державою. Установлення гармонії між церковною й державною владами зумовило посадження великокнязівських намісників у деякі із зазначених центрів. Єпископи Київської Русі були високопоставленими церковними сановниками, духовними князями, влада яких коли й не прирівнювалася до становища місцевого князя, то принаймні виступала в багатьох питаннях рівноправною. Церква на Русі (в особі вищого духовенства) не обмежувалася тільки віросповідною діяльністю.
План
Зміст
1. Київська Русь
2. Християнство
3. Митрополія
4. Функціі церкви
5. Як же вплинуло прийняття християнства на подальший розвиток Київської Русі?
Список використаних джерел та літератури
1. Київська Русь
Список литературы
1. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т.,12 кн. - К.: Наук. думка, 1991. - Т. 1 - 648 с.
2. Зоц В. Вибір та його наслідки // Наука і суспільство. - 1989. - № 9. - С. 66-68.
3. Зуєв Ю. Київська Русь і православя // Людина і світ. - 1984. - № 4. - С. 27-34.
4. История Византии. В 3-х т. - М.: Наука, 1967. - Т. 2. - 471 с.
5. Котляр М.Ф. Запровадження християнства у Давньоруській державі // Укр. істор. журнал. - 1988. - № 6. - С. 14-25.
6. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. - К.: ”Глобус”, 1996. - 224 с.
7. Никитенко І., Новосад М., Оксіюк Й. Православя на Україні. - К.: Т-во ”Україна”, 1985. - 112 с.
8. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. - М., 1968. - 263 с.
9. Повесть временных лет: Текст и перевод. - М.; Л.: Изд. АН СССР, 1950. - Ч. 1. - 404 с. 10. Полное собрание русских летописей. - Т.9, 10. Патриршая или Никоновская летопись. - М.: ”Наука”, 1965. - 244 с.
11. Поппе А. Заснування митрополії Русі в Києві // Укр. істор. журнал. - 1969. - № 6. - С. 91-105.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
