Тенденції розвитку та стилістика київської книжкової графіки кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Визначення характерних художніх рис нової графічної мови станкової та книжкової графіки. Творчість провідних українських художників-графіків.
При низкой оригинальности работы "Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Данченка та інших молодих митців дуже багато спільних рис, які дозволяють говорити про певну стилістичну єдність української графіки кінця 50-х - початку 70-х рр. і свідчать, що її розквіт у зазначений період був не випадковим, а цілком закономірним явищем, повязаним із загальною ситуацією в тогочасному українському мистецтві. У дисертації аналізуються роботи київських художників-графіків, створені в період з кінця 50-х до початку 70-х рр. Дослідження здійснювалося на матеріалах фондів Національного художнього музею України (Київ) та Музею книги і друкарства України (Київ). Разом з тим їхнє мистецтво було частиною єдиного процесу, який дістав назву “відлиги” і відбився у творчості всіх митців-шестдесятників. Шпакова - “Художник і книга” та “Книга і час”, в яких автор зібрав і проаналізував величезний матеріал з історії мистецтва книги в Україні (головним чином, радянського періоду). технік, які, як вважалося, забезпечують найбільш гармонійне співіснування ілюстрацій з друкованим текстом - малюнка пером у російських (московських) графіків, лінориту й деревориту у графіків українських.Працюючи з книгою, художники намагаються створити цілісний гармонійний ансамбль. Продовжуючи працювати для книги, ці художники вже не обмежуються прикладом стародруків. Фіщенко, який взагалі не звертався до книжкової графіки, але творчість якого має достатньо спільних рис із творчістю інших митців. Але головними спільними рисами, які обєднують надзвичайно різних за тематикою і навіть темпераментом художників, - обєднують настільки, що можна говорити про певний напрям в українській графіці кінця 50-х - початку 70-х рр., - є загальний потяг до, так би мовити, “графічності” графіки, до розробки її особливої художньої мови, незалежної від мови живопису, самостійної і гостро виразної. Більше того, дехто з митців, що розпочали свій творчий шлях наприкінці 50-х рр. або близько цього часу, зберігали вірність манері, сформованій загальними зусиллями генерації шестдесятників, аж до кінця 90-х рр. Не менш характерним є й те, що інші художники остаточно порвали з цією графічною манерою і почали експериментувати у зовсім інших техніках, перш за все в офорті.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
