Київська духовно-академічна філософія: аналіз логіко-гносеологічних тенденцій - Автореферат

Але наявні дослідження розвязують здебільшого досить вузькі завдання: вони присвячуються або загальним оглядам київської духовно-академічної філософії, або персональним спеціально-філософським надбанням її окремих представників. Бо саме гносеологія в єдності з логікою споконвічно легітимізували буття філософії, обумовлюючи її наявність, конкретну форму і рівень розвитку. Джерельною базою дисертаційного дослідження слугували рукописи лекцій з логіки, гносеології та текстуальні першодруки професорів КДА І. Дослідження, що велись в Україні у радянський період позначені жорсткими ідеологічними рамками і загальним ворожим ставленням до ідеалістично-теїстичної філософії представників духовно-академічної філософії. на основі вивчення європейського філософського і наукового контексту та внутрішніх обставин функціонування КДА виявити причини збурення логіко-гносеологічних пошуків у київській духовно-академічній філософії першої половини ХІХ ст. та експлікувати проблеми, що постали перед академістами;У другому розділі „Європейський контекст логіко-гносеологічних реформ у філософії КДА” показано, що за статутними нормами духовних академій 1808 - 1814 рр. логіка і гносеологія включалися до базових філософських дисциплін, які читалися в КДА; логіка - окремо, а гносеологія у складі психології і метафізики. Кантом протиставлення „загальної” (формальної) логіки і логіки „трансцендентальної” (суттєвої частини його теорії пізнання) власне і започатковує на початку ХІХ ст. Кант вимагає, щоб логіка (принаймні „загальна”, на відміну від „трансцендентальної”) залишалася виключно на ґрунті вивчення форм і законів мислення і ніяк не зачіпала його змісту. Другий центрується на питанні, яким має бути предмет теорії пізнання, здатної сприйняти „загальну” логіку у якості засобу продукування нових знань. По-перше, це - ідеально-реальний напрям (Бенеке, Лотце та ін.), згідно з яким у логіці має поєднуватися порядок ідей, присутніх у мисленні, і порядок речей, зовнішніх мисленню.У Висновках дисертації підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення, наводяться головні складові розвязку поставленої наукової проблеми, найбільш значущими серед яких є наступні:-Загальною підставою перманентної актуалізації логіко-гносеологічних проблем у філософії КДА є типова для європейської культури ХІХ ст. тенденція диференціації наукових галузей через розділення їх предметів, пізнавальних засобів (методів), законів. Тексти філософів КДА, проаналізовані у ході нашого дослідження, дали можливість вперше виділити і експлікувати три групи логіко-гносеологічних проблем, якими опікувалися академісти. Експлікація логіко-гносеологічних проблем, які представлені в текстах київських академістів у переважно завуальованій формі, дозволила на основі поглибленого вивчення їх творів зробити обґрунтований висновок про загальнофілософські засади їхніх підходів до вищеозначеної проблематики. Така обставина надала можливість пояснити, чому з досить широкого спектру напрямів реформування логіки, представлених у європейській науці, київські академісти обирають „ідеально-реальний” або „формальний у широкому значенні” напрямок. На відміну від крайньо-формалістичного тлумачення логіки Кантом, її онтологізації Гегелем, індуктивізації Міллем, математизації Гоббсом, київські духовно-академічні філософи вносять у ідеально-реальний напрямок діяльнісний підхід.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Висновках дисертації підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення, наводяться головні складові розвязку поставленої наукової проблеми, найбільш значущими серед яких є наступні: -Загальною підставою перманентної актуалізації логіко-гносеологічних проблем у філософії КДА є типова для європейської культури ХІХ ст. тенденція диференціації наукових галузей через розділення їх предметів, пізнавальних засобів (методів), законів. Безпосередньою ж підставою стала спроба І. Канта розмежувати формальну логіку і гносеологію.

- Тексти філософів КДА, проаналізовані у ході нашого дослідження, дали можливість вперше виділити і експлікувати три групи логіко-гносеологічних проблем, якими опікувалися академісти.

- Експлікація логіко-гносеологічних проблем, які представлені в текстах київських академістів у переважно завуальованій формі, дозволила на основі поглибленого вивчення їх творів зробити обґрунтований висновок про загальнофілософські засади їхніх підходів до вищеозначеної проблематики. У своїх загальнофілософських поглядах усі духовні академісти сповідують ідеалізм. Але останній має суттєві особливості. Ідеалізм київських академістів не був проявом якогось однобоко-класичного його різновиду. Вони, швидше, сповідували позицію синкретичного, що враховує онтологічну засадничість як ідеальних, так і реальних факторів.

- Така обставина надала можливість пояснити, чому з досить широкого спектру напрямів реформування логіки, представлених у європейській науці, київські академісти обирають „ідеально-реальний” або „формальний у широкому значенні” напрямок. Але вони не задовольняються копією останнього, а створюють свій власний оригінальний варіант. На відміну від крайньо-формалістичного тлумачення логіки Кантом, її онтологізації Гегелем, індуктивізації Міллем, математизації Гоббсом, київські духовно-академічні філософи вносять у ідеально-реальний напрямок діяльнісний підхід. З їх точки зору, логіка є ідеальним аналогом процесів людської діяльності з реальними предметами (матеріальними речами і розумовими конструктами).

- Діяльнісний підхід до реформування логіки у її ідеально-реальному варіанті справив значний вплив на гносеологічні пошуки філософів КДА. Прослідкована у ході нашого дослідження еволюція їх поглядів на предмет теорії пізнання - пізнавальне відношення субєкта і обєкта - включає три етапи. Перший етап полягає у домінуванні парадигми причинної дії обєкта на пізнаючий субєкт. Другий етап конституюється наслідками „коперніканського перевороту” І. Канта і повязується з новою парадигмою пізнавального відношення - з ідеєю активної апріорної дії субєкта на обєкт.

- Третій етап виникає під впливом гегелівських ідей субстанції-субєкта, обернення свідомості, рефлексії в бутті і мисленні, тотожності мислення і буття, єдності логіки, гносеології і діалектичної методології. Завдяки ним у духовно-академічний обіг включається третя парадигма пізнавального відношення - модель взаємодії субєкта і обєкта. На її основі в гносеологічних пошуках київських академістів синтетично обєднуються ідеалізм і реалізм, взаєморефлексивні схеми ідеальної і матеріальної діяльності, раціоналізм та емпіризм. Така гносеологія за своїм предметом є цілком дотичною до предмета формальної логіки у її ідеально-реальному варіанті.

- Гносеологічна парадигма субєкт-обєктної взаємодії дозволила київським академістам з належною повнотою врахувати структуру пізнавальної діяльності у єдності її головних елементів. Обєкт, субєкт, засоби (методи), мета і результат стали категоріальним масштабом співмірності предметів формальної логіки і гносеології, які були розведені І. Кантом. Виявлена суттєва асиметричність їх предметів. По відношенню до логіки гносеологія пояснює, яким чином зявляється обєкт (предмет) логічної діяльності, тобто знання про реальну необхідність (закон), з якого логіка виводить можливі висновки, впорядковує і систематизує їх, формуючи теорію. По відношенню до гносеології логіка виступає засобом (методом) теоретичного пізнання.

- Ідеально-реальна і діяльнісна співмірність предметів формальної логіки і теорії пізнання, з якої виходили філософи КДА, наклала свій відбиток на розуміння ними пізнавальної природи законів мислення. Розглядувана ідеально-реальною гносеологією структура пізнавальної взаємодії субєкта і обєкта містить закон обєктної реальності у якості, по-перше, ідеалу, ціннісного орієнтиру, мети пізнання, по-друге, - найвагомішого пізнавального результату. Доведено, що цій гносеологічній двоїстості відповідає розроблювана київськими академістами концепція двох функцій законів формальної логіки як засобів пізнання - регулятивної і нормативної.

- При врахуванні особливостей духовно-академічного ідеалізму стає зрозумілим, чому логіка, гносеологія і методологія, розроблювані академістами, орієнтувались переважно на пізнання умоглядне, теоретичне, а не на емпіричне. Цьому сприяли і їх антипозитивістські спрямування. Тому розпорошені у текстах філософів КДА методологічні ідеї не є дотичними до методологічних побудов, повязаних з канонами природознавства. Швидше вони тяжіють до феноменології, герменевтики, структуралізму, до методу діалектичної рефлексії. Але повною мірою ці ідеї не були розвиненими через буремні події початку ХХ століття.

І. Монографії

1.Мозгова Н.Г. Київська духовна академія 1819 - 1920: філософський спадок. - К.: Книга, 2004. - 320 с. (20 др. а.)

2.Мозгова Н.Г. Логіко-гносеологічна проблематика в київській духовно-академічній філософії ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - 170 с. (13,8 др. а.)

ІІ. Навчальні посібники і підручники

3. Мозгова Н.Г. Професійна філософія в Україні ХІХ - початку ХХ ст. // Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. - К.: Україна, 2000. - С. 253 - 388 ( 6 др. а.); (друге видання - 2001 р.)

4. Мозгова Н.Г. Професійна філософія в Україні ХІХ - початку ХХ ст. // Волинка Г.І., Гусєв В.І., Мозгова Н.Г., Огородник І.В., Федів Ю.О. Історія філософії в її звязку з освітою: Підручник. - К.: Каравела, 2006. - С. 367 - 390 (1,5 др. а.)

ІІІ. Статті у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України

5. Мозгова Н.Г. Критика кантіанства в рамках київської релігійно-філософської школи ХІХ ст. // Культура народов Причерноморья. - Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України, 1998. - № 5. - С. 492 - 496. (0,5 др. а.)

6. Мозгова Н.Г. Духовно-академічна філософія: традиція та новації // Культура народов Причерноморья. - Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України, 1999. - № 6. - С. 390- 394. (0,5 др. а.)

7. Мозгова Н.Г. Про деякі аспекти впливу німецької класичної філософії на патрологічну думку в Україні ХІХ ст. // Philosophia Prima: Щорічник. - Вип.2. - Київ: Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, 1999. - С.100 - 106. (0,5 др. а.)

8. Мозгова Н.Г. Гегельянські мотиви в київській релігійно-філософській школі ХІХ століття // Філософські обрії. - Вип. 4. - Київ; Полтава, 2000.- С. 127 - 138. (0,5 др. а.)

9. Мозгова Н.Г. Рішельєвський ліцей та українська духовно-академічна філософська традиція ХІХ ст. // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 15. - Запоріжжя, 2000. - С. 72 - 79. (0,5 др. а.)

10. Мозгова Н.Г. Шеллінгіанські мотиви в київській релігійно-філософській школі ХІХ століття // Мультіверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Київ: Український центр духовної культури. - 2000 - С.153 - 161. (0,5 др. а.).

11. Мозгова Н.Г. Становлення духовно-академічної філософської традиції в Україні (початок ХІХ ст.) // Схід. - Донецьк, 2000. - №1 (32). - С. 31 - 35. (0,5 др. а.)

12. Мозгова Н.Г. Йосип Міхневич як філософ і освітянин: невідомі сторінки біографії // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наукових праць. - Вип. 5. - Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. - С. 91 - 99. ( 0,5 др. а.)

13. Мозгова Н.Г. З історії професійної філософії в Україні ХІХ ст.: Київська духовна академія // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. - Тернопіль, 2000. - № 5. - С. 9 - 14. (0,5 др. а.)

14. Мозгова Н.Г. Гносеологічний підтекст однієї дискусії про місце філософії в системі освіти // Практична філософія. - Київ, 2001. - № 1 (2). - С. 219 - 226. (0,5 др. а.)

15. Мозгова Н.Г. Дещо про соціокультурний контекст становлення духовно-академічної філософії ХІХ століття // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наукових праць. - Вип. 7. - Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - С. 27 - 42. ( 1 др. а.)

16. Мозгова Н.Г. Невідомий рукопис П. Кудрявцева про П. Авсенєва (з історії київської релігійно-філософської школи ХІХ - поч. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. - Тернопіль, 2001. - № 7. - С. 38 - 43. (0,5 др. а.)

17. Мозгова Н.Г. В.М. Карпов: логіко-гносеологічні пошуки ХІХ століття // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 561’2002. Серія філософія. - Харків, 2002. - С. 171 - 173. (0,4 др. а.)

Размещено на .ru