Художня своєрідність поезії Ліни Костенко (інтертекстуальність і феномен аґону) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української літератури Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: САЄНКО ВАЛЕНТИНА ПАВЛІВНА, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет імені І.І. Офіційні опоненти: ТКАЧЕНКО АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, доктор філологічних наук, професор, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури та компаративістики; ГАЛЬЧУК ОКСАНА ВАСИЛІВНА, кандидат філологічних наук, доцент, Київський славістичний університет, доцент кафедри української філології. Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра української літератури імені М.Поетична творчість як особлива єдність етнолінґвістичних феноменів, що зумовлюють її своєрідність, являє собою один із щаблів багатоаспектного ставлення до світу, аксіологічно орієнтованого здатністю людини за допомогою трансцендентної чутливості пізнавати дійсність, формуючи цілісний образ універсуму. Уже фактом своєї феноменальності творчість Ліни Костенко спонукала до концептуально різних підходів осмислення, репрезентованих у працях Володимира Базилевського, Вячеслава Брюховецького, Віталія Дончика, Миколи Ільницького, Марка Гольберга, Галини Гордасевич, Наталі Забужко, Михайла Кудрявцева, Юрія Карпенка, Михайлини Коцюбинської, Галини Кошарської, Івана Кошелівця, Анатолія Макарова, Олени Никанорової, Володимира Панченка, Валентини Саєнко, Тараса Салиги, Елеонори Соловей, Анатолія Ткаченка, Івана Фізера, Володимира Шелеста. Завдяки іманентній багатозначності обраного обєкта, його практичній невичерпності кожен із науковців знаходив власну нішу, залучаючись до нескінченного полілогу про творчість Ліни Костенко. Тому, навіть узагальнивши титульну проблематику більшості досліджень (тематичні, мотивні, образні домінанти ідіостилю, особливості версифікації, історико-типологічна контекстуальність, експресивна модальність, ономастична функціональність та інш.), яка включає майже весь спектр можливих філологічних зацікавлень, щоразу, звернувшись до творчості Ліни Костенко, матимемо можливість пересвідчитися в тому, що простір для нових наукових студій про цей унікальний феномен національної культури майже безмежний. Актуальність дисертаційної роботи ґрунтується на необхідності пояснити духовний потенціал творчості Ліни Костенко, виходячи зі зясування глибини і широти національної специфіки як на рівні проблематики, так і у сфері поетики, що є підставою для різноаспектного та комплексного дослідження особливостей культурологічних проявів загальнолюдського і національного в доробку видатної поетеси сучасності, які становлять ядро її естетичних пошуків і відкриттів, духовного набутку, котрий має довготривалий резонанс і матиме його в майбутньому.У першому розділі "Творчість Ліни Костенко у контексті літературно-критичного дискурсу", котрий складається з трьох підрозділів, осмислюється стан вивченості наукової проблеми та систематизуються літературно-критичні оцінки творчості поетеси, що складають доволі широку шкалу, яка вписується самостійним розділом у сучасне літературознавство. Перші рецензії на збірки Ліни Костенко майже не відповідали таким вимогам, обєктивно - через брак досвіду аналізу подібних до представленого на розсуд літературного явища, субєктивно - не вистачило сміливості сказати те, що думали, бо як поетикальний, так й ідейно-змістовий рівень творів Ліни Костенко порушував спокій "безконфліктного" середовища української радянської літератури. Вагомим внеском у галузь літературознавчої науки став ряд робіт, обєктом дослідження яких є роман "Маруся Чурай" у контексті всієї творчості Ліни Костенко, на фоні літературно-критичного портрета, у галузі лінгвістичних зацікавлень, що розглядаються у жанрологічному, історичному, асоціативному, образно-символічному аспектах (В. У другому розділі, що має назву "Інтертекстуальність як естетичний принцип творчості Ліни Костенко" і складається з двох підрозділів "Палімпсести Ліни Костенко" та "Моделі діалогу культурології й історіософії в художній інтерпретації Ліни Костенко", доводиться, що інтертекстуальність є естетичним принципом творчості Ліни Костенко. Розглядаються такі аспекти діалогічної природи творчості Ліни Костенко: 1) інтеракція, що відбувається всередині твору, існування і життя якого підпорядковуються певним естетичним законам; 2) літературний та культурологічний контекст як спосіб збереження гуманітарної памяті про загальнолюдські цінності.Алюзії, ремінісценції, цитати (в тім числі і без лапок), епіграфи, використання яких здійснюється у текстах Ліни Костенко, функціонують і як інформативні аксіоми, які не лишень контекстуально вільно переходять у різні твори, надаючи субєктивним спостереженням, міркуванням характеру невипадковості, перевіреності та достеменності, але й розбудовують естетичну

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ