Художня рецепція образу Івана Мазепи в романах Григорія Колісника та Юрія Хорунжого - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник: доктор філологічних наук, професор Гуляк Анатолій Борисович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Козачок Ярослав Вікторович, заступник керівника департаменту, завідувач відділу Головної служби регіональної політики Секретаріату Президента України кандидат філологічних наук, доцент Меншій Аліса Миколаївна Миколаївський державний університетімені В.О.Сухомлинського, доцент кафедри методики викладання іноземних мов та зарубіжної літератури Захист відбудеться 16 квітня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка,14.Обраний гетьманом, Мазепа - справжній державник-патріот, блискучий дипломат, ревний покровитель церкви, меценат мистецтва і науки, високоосвічена, витончена й висококультурна людина - вдається до спроби звільнити Україну з-під влади Москви, відновити її давні права. Особа Івана Мазепи привертає увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних письменників (як і істориків, художників, композиторів), чиї оцінки характеризуються суперечливістю підходів. Тож постає потреба дослідження та аналізу художніх творів ХХ - ХХІ століть, зокрема, історичних романів Г.Колісника «Мазепа - гетьман» та Ю.Хорунжого «Любов маєш - маєш згоду», які відкривають новий етап в осмисленні постаті Івана Мазепи в історії української літератури. Постать українського гетьмана Івана Мазепи стала обєктом уваги письменників на Заході ще в XVIII столітті, про що свідчать нариси в німецькому тижневику «Historische Remarques» (1703) і часописі «Die europaische Fama» (1704), історична праця французького письменника Вольтера «Історія Карла ХІІ» (1731). У ХІХ столітті інтерес до постаті І.Мазепи змістився в сферу художньої літератури, про що свідчать численні твори романтиків із різних країн: англієць Дж.Байрон, француз В.Гюго, поляки Ю.Словацький і Б.Залеський, німці А. фон Шаміссо, Й.Мауер, К.Штарк, А.Мютцельбург, Р.Готшаль, росіяни К.Рилєєв і О.Пушкін.«Канони інтерпретації образу гетьмана в світовій художній літературі» - розглядаються твори зарубіжних письменників, героєм яких є Іван Мазепа, зокрема: поеми Дж.Байрона і В.Гюго «Мазепа», трагедія Р.Готшаля і Ю.Словацького «Мазепа», поеми К.Рилєєва «Войнаровський» і О.Пушкіна «Полтава», романів Ф.Булгаріна «Мазепа» та І.Стецик «Мазепа, гетьман України». У творах російських письменників О.Мерзлякова (поема «Полтава»), М.Сементовського («Кочубей, генеральний писар», «Мазепа - гетьман Малоросії»), К.Славянова («Гетьман Мазепа і запорожець Палій»), С.Ізвальського (історичні оповідання «Іван Мазепа - гетьман Малоросії») та інших образ гетьмана вписано в силове поле бінарної опозиції - патріот-зрадник. Оглядово увага приділяється творам німецьких романтиків, які намагалися відтворити образ І.Мазепи, зокрема: поемам А. фон Шаміссо «Войнаровський» і «Бестужев», мелодрамі Й.Мауера «Мазепа», поемі Г.Штебніца «Мазепа», драмі А.Мея «Король степів», драматичній поемі К.Штарки «Битва під Полтавою» та ін. Життя та діяльність Мазепи були обєктом уваги українських драматургів: Ю.Касиненка («Мазепа»), і І.Карпенка-Карого («Мазепа»), В.Потапенка («Мазепа»), Ю.Липи («Офіра»), Л.Старицької-Черняхівської («Іван Мазепа»), В.Пачовського («Гетьман Мазепа»), С.Черкасенка («Коли народ мовчить», «Вельможна пані Кочубеїха»), які у своїх творах змалювали Мазепу як державного діяча, котрий прагнув політичної незалежності України. Але в кожного із зазначених авторів «свій» Мазепа: богатир - у Ю.Касиненка (він наближений до Мазепи Ф.Булгаріна, бо пєса є переспівом його роману); у І.Карпенка-Карого він персонаж трагедійний не через те, що програв як особистість, не зреалізувавши взяту на себе історичну роль, а через те, що переступив через сформовану віками народну етику про неминучість покарання за моральний злочин (дочка Кочубея - його хрещениця); В.Потапенко змалював романтичного героя; у драмі Ю.Липи «Офіра» провідним в образі І.Мазепи є мотив жертовності (вибір між коханою і Україною); Л.Старицька-Черняхівська створює складний і різноликий образ гетьмана, який глибиною і докладністю вирізняється серед інших дійових осіб драми та ін.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ