Художня реалізація ренесансного титанізму у трагедії Крістофера Марло "Трагічна історія доктора Фауста" - Курсовая работа

Процес еволюції людини завжди вражав своєю актуальністю. Звичайно, з книжок по історії ми можемо багато дізнатися про фізичну або суспільну еволюцію людини, але як що до настроїв епохи? Саме у творах сучасників кожної епохи можна простежити еволюцію думки і почуттів, тогочасну систему цінностей, яка змінювалась на кожному етапі становлення і, звичайно, процес самоствердження людини як особистості. Треба зазначити, що епоха Відродження є найяскравішою епохою у контексті еволюції людини. А.С.Лосєв провів багато досліджень, які стосувалися естетики Відродження, загальної характеристики епохи, В.С.Нерсесанець більше уваги у дослідженнях приділив правовим і політичним аспектам, інші вчені вивчали гуманізм як окреме явище та інше.Середньовіччя - це таж сама античність, але у варварському сприйняті і виконанні, тому й вважається епохою “темних років”.[10, 13] Існують припущення, що коли стара культура вичерпала себе, то вона поступилася місцем молодій та енергійній культурі, яку прийнято називати Відродженням або Ренесансом. Енгельс охарактеризував Відродження як “найбільш прогресивний переворот з усіх, пережитих до того часу людством”.[16, 52] Воно дуже швидко визначилося як окрема, внутрішньо закінчена культурно-історична епоха.[14, 35] Що до хронологічних меж Відродження, то більшість вчених дотримуються тієї точки зору, що цей рух охоплює період з середини XIV сторіччя до перших двох десятиліть XVII сторіччя. Гуманізм позначає не тільки те, що людина є найвищою цінністю, але й те, що людина оголошується критерієм усякої цінності. Гуманісти підносили людину до рівня Бога і разом з тим стверджували право людини на безмежну творчість, бо саме в творчості проявляється схожість між людиною і Богом.“Гуманізм” - це течія західноєвропейської культури епохи Відродження, яка приділяла увагу якостям людини. Гуманізм ставить у центрі світосприйняття людину як незалежну особистість. Бог залишається на другому плані, а людина, маючи необмежені можливості творчості, бере на себе божественні функції.[6, 38] “Обумовленість природи людини - бути вільною, вибирати свою долю, - зазначав Е. Гарен, - створювати своїми руками вівтар слави й кайдани покарання”, а Маннеті згадував про людину як про творця світу мистецтва.[2,54]Це спричинило загальну перестройку і посилило значення тих класів, на які спирався королівський абсолютизм.[17, 94] У XVI столітті Англія пережила повний переворот у всіх сферах економічного і соціального життя, який зробив з феодальної країни класичну. Саме у цей період і починається надзвичайний розквіт мистецтва і думки. Процес капіталізації господарства, який розвивався доволі інтенсивно і послідовно у Англії, вже у середині XVII в. призвів до буржуазної революції, бо разом зі зростанням багатств володарюючих класів різко зростала і бідність народу. Відродження в Англії, яке охопило більш ніж століття, пройшло декілька етапів свого становлення. Велике значення мав той факт, що Відродження в Англії почалося пізніше ніж в інших країнах і завдяки цьому англійські гуманісти мали можливість скористатися ідейною спадщиною інших гуманістів інших країн.[9, 24]Відродження зявляється в Англії лише у конці XV століття, тому англійський гуманізм - це гуманізм Пізнього Відродження.[18, 42] У цьому контексті творчість Крістофера Марло (1564 - 1593), що хронологічно передує періоду, початок якого визначено трагедіями Шекспіра на межі XVI-XVII століть, представляє велику цікавість.[19, 41] Марло був першим письменником, який обробив у драматичній формі легенду про Фауста. Його пєса “Трагічна історія життя і смерті Доктора Фауста”, яка була написана приблизно у 1588 - 1589 роках, видозмінює філософський зміст легенди, хоча у сюжетному відношенні вона дуже близька до народної книги.[25, 43] У 1587 році у Німеччині у виданні Шписа зявилася перша літературна обробка легенди про Фауста, так звана “народна книга” про Фауста. Протестантська думка розглядалася як щось близьке до єресі, бо у народном уявленні гуманісти часто асоціювалися з чарівниками, тобто з людьми, які звязані з чорною магією.[12, 43] У той самий час, у XVI столітті серед гуманістів зявляється цікавість до окультних наук - астрології, алхімії, білої магії, але гуманісти різкій критикували людей, що практикували чорну магію.[18, 56]Відповідно до поставленої мети була більш повно розглянута епоха Відродження, повязана зі світськими мотивами у європейській культурі. Хронологічно, ця епоха охоплює період з XIV століття до XVII століття. Зміни у економічній, соціальній і політичній галузях супроводжуються змінами у світогляді людей. Світосприйняттєві та естетичні принципи Античності були визнані ідеалом, гідним наслідування. Треба зазначити, що Відродження в Англії почалося пізніше ніж в інших країнах і завдяки цьому англійські гуманісти мали можливість скористатися ідейною спадщиною інших гуманістів інших країн.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Зворотній бік ренесансного титанізму у дослідженнях сучасних науковців

1.1 Ренесанс як своєрідна історико-літературна епоха

1.2 Поняття про ренесансний титанізм

1.3 Негативні прояви ренесансного індивідуалізму

Розділ 2. Специфіка структурування титанічної особистості у трагедії Крістофера Марло “Трагічна історія доктора Фауста”

2.1 Особливості розвитку англійського відродження

2.2 Образ чорнокнижника і його естетичне значення

Висновки

Список використаних джерел