Художня парадигма моралі в прозі українських письменників кінця ХІХ–початку ХХ ст. (народнорелігійний аспект) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор ЗАДОРОЖНА Людмила Михайлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії української літератури і шевченкознавства. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор МОРОЗ Лариса Захарівна, Інститут літератури імені Т. Г. доктор філологічних наук, професор ГУЛЯК Анатолій Борисович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури; Захист відбудеться 24 березня 2005 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Один із аспектів цієї роботи зумовив необхідність переоцінити систему образів літератури порубіжжя, запропонувати відповідні науково-методологічним засадам сучасного літературознавства характеристики героїв, переосмислити бачення суспільно значимих явищ, процесів, оприявлених у художньому контексті кінця ХІХ - початку ХХ ст., зясувати звязки письменників, котрі за будь-яких обставин не можуть існувати поза духовними традиціями, релігійним життям народу. У контексті проблеми, обраної для вивчення, розглядається проза українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. Тоталітаризм, здійснюючи диктат у сфері досліджень, табуював і коло проблем, повязаних із релігією, забороняючи дослідникам доступ до важливих архівних матеріалів, унеможливлюючи не лише повноцінне вивчення суспільних явищ і процесів, але й художніх творів. Констатуючи оригінальний підхід письменника до питань моралі, вчені говорять про його “експерименти з мораллю” (В.Панченко), “моральну лабораторію” (Д.Гусар-Струк), розглядають проблему моралі в контексті модерністської переоцінки вартостей, що відбувається у мистецтві, культурі в цілому на зламі століть. Характер поставлених завдань визначає методику дослідження: для вивчення літературного процесу, літературних явищ, питань літературного феномена моралі народу, зокрема релігійної моралі, у контексті суспільно-культурного життя кінця ХІХ - початку ХХ ст. використовуємо культурно-історичний і системно-функціональний підходи; дослідження літературних творів вимагає залучення герменевтичного і структурального методів, елементів контекстуального аналізу; для студіювання сутності магістральних ідей та образів художніх творів, означення духовних домінант сфери культури, а також для кваліфікації героїв прози залучаємо здобутки міфологічної школи; осмислення релігійної моралі народу в найрізноманітніших внутрішніх і зовнішніх звязках героїв із явищами дійсності, сакральним світом передбачає звернення до феноменологічного методу, елементів дискурсивного аналізу, рецептивної естетики; порівняльно-типологічний підхід застосовуємо для розгортання порівняльних аспектів у роботі.У першому розділі - “Актуальні питання парадигми релігійної моралі й духовної культури народу в контексті українського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.” - досліджено роль, місце і значення релігійної моралі в літературному процесі, а також у культурно-мистецькому, зокрема просвітницько-видавничому, житті України кінця ХІХ - початку ХХ ст. “Український літературний процес і релігійна мораль: стан висвітлення проблеми” зауважено, що нові факти літературного життя та біографій письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. вимагають перегляду й обєктивного прочитання українського літературного процесу цієї доби. Проте у численних творах письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. розкриваються проблеми духовної культури, зокрема релігійної моралі, відповідних уподобань народу, що здатні стати джерелом для дослідження релігійної моралі українців. “Джерела вивчення релігії та моралі письменниками доби і діяльність митців на ниві релігійного і морального виховання народу” констатується, що матеріалами, цінними з огляду на необхідність вивчення сутності християнських постулатів і витоків релігійної моралі народу, стають для письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. твори української патристики, наукові праці відомих дослідників із теології, релігієзнавства, психології, археології, філософії, етики тощо, детальне знайомство з якими збагачує їхній світогляд, розширює коло інтересів, сприяє реалістичному моделюванню морально-етичних, релігійних вимірів життя персонажів. релігійний письменник проза У цьому напрямі наголошено, що знання численних релігієзнавчих досліджень дозволяє митцям донести до читача основний зміст найважливіших праць (наприклад, М.Верна, Е.Рейсса, Ю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ