Структура роману "Музей покинутих секретів". Аналіз впливу позатекстових змістово-формальних компонентів на моделювання композиції, сюжету, розкриття характерів персонажів та жанр історичного роману у вітчизняній літературі початку XXI століття.
При низкой оригинальности работы "Художня інтерпретація минулого у романі "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Художня інтерпретація минулого у романі «Музей покинутих секретів» Оксани ЗабужкоПоліщук звернув увагу на те, що «проблемна площина роману… концептуалізує образ памяті» [11, 189], дослідник говорить, що авторська «візія відтворення памяті минулого власне й опирається на культі приватної правди, живої й плинної, протиставленому «музейній», закостенілій і мертвій правді історії» [11, 192]. «…коли я починала збір матеріалу, притомних публікацій по визвольних змаганнях було ще кіт наплакав, доводилося працювати з живим переказом» [6, 143], - коментувала Оксана Забужко особливості роботи над романом «Музей покинутих секретів». Більше того у післямові до другого видання твору, авторка зазначає: «Коли я починала «Музей…», власне українських публікацій, на підставі яких далося б більш-менш повнокровно виписати історію Гельці Довган і Адріяна Ординського, було мізерно мало. Власне, ці дві семантичні площини: офіційної, музейної, історії, та історії неофіційної, усної, витісненої на периферію памяті, - формують семантико-стилістичну цілісність та композиційно-сюжетну будову роману. Усі усні історії, які ляжуть в основу зібраної Дариною Гощинською, історії свого роду та роду Адріяна будуть нанизуватися на їхні вчинки, події їхнього життя, пригоди, спомини та сни, по суті, перед читачем розгортається історія формування власного, особистісного музею Гощинських-Довганів, а також - нова якість історичної памяті, зафіксованої не у музейних артефактах, а оприявлених у вигляді спогаду-сну, рефлексії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
