Розгляд проблем осмислення формування ідентичності особистості. Аналіз зв’язку суб’єктної й суб’єктивної складових хронотопу ідентичності особистості. Вивчення переміщення значення хронотопу ідентичності особистості з суб’єктного акценту на суб’єктивний.
Національний аерокосмічний університет ім. Рецензенти: Доктор філософських наук, професор, декан Копилов В.О.Їхні засади закладаються інакше: культура як уявна реальність для людини є реальнішою за будь-яку реальність речей; закон буття культури - закон уяви «ідолів» (ідеалів, ідеалізацій, опосередкованостей тощо); потреба людини «позбутися становлення природи», «призначити буття», «зупинити мить» - уявляючи, ідентифікуючи, категоризуючи, субстанціалізуючи, абсолютизуючи «речі» - надає змогу їй естетично вгадувати сенс (смислообраз) споглядуваного (див. працю Я. Е. Тому стає доречним співвідношення ідентичності з концептуальним способом освоєння світу, тобто філософською метафізикою, у якій «концепт» є «індивідом», тобто цілим, що має онтологічну «наповненість», цілим, що задає режим розуміння й пояснення. Соціальність простору й часу може бути по-справжньому зрозумілою саме на рівні людського індивіда, тобто не в привязуванні тільки простору-часу до функціонування соціальних систем, де соціальність виявляється синонімом збереження структури, а в хронотопних формах зв’язку індивідів - формах концептуального осмислення ідентичності, де «час» керує «простором». Хронотоп (естетичний акт, жанроутвірний концепт) - формально-змістовна категорія нарації (розповіді); центральною в розумінні хронотопу є аксіологічна спрямованість просторово-часового континууму, функція якого в нарації полягає у висловленні особистісної позиції, сенсу: вступ у сферу сенсів здійснюється тільки через ворота хронотопу, тобто сенси, що містяться в нарації, можуть бути обєктивовані тільки через їхнє просторово-часове вираження; різновиди наративів визначаються саме хронотопом, причому «час» є тут провідним початком; хронотоп індивідуальний для кожного сенсу, тому нарація має багатошарову, багатосмислову, поліфонічну структуру; хронотоп є динамічною формою, що семантично пов’язує соціальних субєктів: ідентичність задається «хронотопною» цінністю, де індивідуальні та групові вподобання у виборі «вектора часу» задані культурально (див. детальніше відповідні фундаторські роботи О. О. Ідентичність соціального субєкта є «зв’язувальною й організувальною метафорою» - тотальністю, що встановлює семантику, імператив і комунікацію (тобто демагогію - «війну мов» - майже інстинктивний духовний рух «приспати й обдурити»; «демагогія» від давньогрецької буквально «вести народ», а по суті «"розвести" народ»; демагогія - духовний засіб позбавитися конкурентів: люди не прагнуть до конкуренції, вони прагнуть до монополії «цар гори» - терору, - тому тільки ми й маємо природну конкуренцію людей і без усяких антимонопольних комітетів).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
