Генеза видовища як чинник духовного життя соціуму від давнини до сучасності. Час і простір видовища культури ХХ століття. Стильові і жанрові модифікації хронотопу видовища: синтез мистецтв у стилі модерн, кліповість подання інформації у сучасній культурі.
Кисла Наталія Василівна, здобувач Національної музичної академії України імені П.ЧайковськогоПростір світу культури натуралізується, виявляється як природна чи техногенна реальність, результат діяльності людини, а час теж есплікується як певний термін або час, що пов‘язаний із реаліями "тут" і "тепер", які вже модельно сформовані. Культура як світ буття людини існує в певному часопросторі і детермінується ним; водночас категорія "хронотоп" вже стала загальновизнаним чинником аналізу, розуміння та інтерпретації мистецького твору, тому важливо визначити культурні детермінанти часу і простору. Час як вічність і простір, як те, що відповідає вже не території, а пластичному космічному тілу, стають реальністю культури. Це - Ньютонівський світ, де час і простір розглядаються як незмінні субстанції, у які вкладається світ, ХХ століття не просто побачило світ як безмежний обрій Чумацького Шляху чи занурилося в мікроскоп і побачило глибини мікросвіту, не просто намагалося вичерпати обрії культури і поширити духовної глибини вимірів культури, а стало перед катастрофічним образом непередбачуваності світоустрою, який живе у світі безладу, хаосу. Механізм стильотворення включається у космогенез, що зумовлює складність систем культури, які і пов‘язують нас із часом і простором як реаліями культури, що несуть у собі ментальність, глобальний імпульс волевиявлення суб‘єкта культури, а також є граничними всезагальними універсалами культури, які демонструють принципи узагальнення того, що "бачать" у культурі.Хронотоп видовища, еволюціонуючи протягом тривалого часу, зазнає значних трансформацій у минулому столітті. Поп-смак, поп-музика ще більше і більше розмивають культурний код і фактично ХХ століття демонструє загрозу самознищення культури. Якщо тоталітаризм піднімав імперський імпульс римських парадів, архаїчного занурювання у події монастирів Сходу, коли ченці носили уночі факели, якщо Сталін і Гітлер полюбляли військові паради - це свідчить про репрезентацію влади, порядку. Час і простір видовища кудись зникають.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
