Хронічна гастродуоденальна патологія у дітей: психосоматичні аспекти розвитку та принципи комплексної терапії - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ХРОНІЧНА ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ У ДІТЕЙ: ПСИХОСОМАТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТА ПРИНЦИПИ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шупіка МОЗ України, завідувач кафедри дитячих і підліткових захворювань доктор медичних наук, професор Захист дисертації відбудеться “16 “квітня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м.За сучасними даними, ХГД і ВХ - мультифакторні захворювання, в розвитку яких ведучу роль відіграють обтяжена спадковість, гострий та хронічний стрес, специфічний інфекційний агент НР (Бєлоусов Ю.В., 2005), причому останній вважають основним, а в деяких випадках монокаузальним чинником. Роботи, присвячені комплексному вивченню ХГДП у дітей із урахуванням психосоматичних аспектів, поодинокі та неоднозначні, що й визначає актуальність дослідження. Дослідження виконано згідно плану Проблемної комісії АМН і МОЗ України “Охорона здоровя дітей шкільного віку та підлітків” та являється фрагментом планової наукової роботи кафедри педіатричної гастроентерології та нутріціології “Функціональні і органічні захворювання шлунку та кишечника, механізми формування, критерії діагностики і принципи корекції” (№ держреєстрації 0104U002511). Уперше при вивченні ХГДП у дітей застосовано системний психосоматичний підхід, що включає комплексне мультіфакторне обстеження хворих, аналіз і систематизацію біологічних, соціальних і психологічних чинників в генезі захворювання. Через аналіз психологічного статусу дітей у стані рецидиву й ремісії ВХ висунуто гіпотезу про первинне походження психологічних чинників в розвитку ХГДП у дітей.Критеріями включення дітей в дослідження були: наявність у них однієї з клінічних форм ХГДП (ХГД, ХЕГД, ВХ), підтверджена різними методами дослідження, і згода дитини та її батьків на участь у дослідженні. Для оцінки ефективності комплексного лікування ХГДП із включенням психотерапії серед хворих дітей було виділено дві групи: перша включала 30 дітей, які одержували базисну терапію у поєднанні з психотерапією; друга - 35 дітей, які отримували лише базисну терапію. Дітям обох груп психологічне тестування проводили двічі: під час вступу до стаціонару (в перші 5 днів) і через два місяці після виписки з нього, що у дітей першої групи співпадало із закінченням всього курсу психотерапевтичних занять. Серед дітей із ВХ істотно частіше зустрічалася третя госпіталізація (р< 0,001), а серед дітей з ХГД і ХЕГД - друга (р< 0,05). В міру поглиблення патології істотно рідше дітьми відчувався звязок із порушенням харчування (р<0,01), частіше реєструвалася версія хвороби “як покарання за погані вчинки” (р< 0,05) або причина захворювання дітьми не вказувалась (р<0,01).У дисертації проведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хронічної гастродуоденальної патології у дітей через комплексне вивчення біологічних, психологічних і соціальних особливостей і розробку комплексної терапії, що включає методи психотерапії та психокорекції. Важливими біологічними чинниками ризику формування хронічної гастродуоденальної патології у дітей є: спадкова обтяженість психосоматичними й нервово-психічними захворюваннями; патологія перинатального періоду; порушене вигодовування; стани, що забезпечують несприятливий преморбідний фон. При всіх клінічних формах хронічної гастродуоденальної патології у дітей відзначаються такі психологічні особливості: акцентовані індивідуально-типологічні властивості - сенситивність та емотивність; істотно висока тривожність і низька інтроверсія; високий рівень алекситимії, депресії, ситуативної і особової тривожності, відчуттів провини й образи; низький рівень негативізму; дезадаптуючий стиль міжособової поведінки. При цьому важлива не кількість психотравм, яких зазнають діти, а їх тривалість (роль хронічних психотравмуючих ситуацій істотніша, ніж гострих психотравм) та недостатні адаптивні можливості психіки, характерні для дітей із хронічною гастродуоденальною патологією. Для цілісної оцінки психоемоційного статусу дітей із хронічною гастродуоденальною патологією в роботу дитячої гастроентерологічної служби на етапі стаціонарного лікування, диспансерного нагляду й реабілітації доцільно включати психодіагностичне дослідження, що складається з: дитячого варіанту індивідуально-типологічного опитувальника (ІТДО) Собчик Л.Н., Торонтської Алекситимічної Шкали (TAS), шкали реактивної та особової тривожності Spielberger C.D., адаптованої Ханіним Ю.Л., методики діагностики показників і форм агресії Басса А. і Дарки А.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ