Хронічні ерозії шлунка: значення мелатоніну в діагностиці та лікуванні - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Звягінцева Тетяна Дмитрівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри гастроентерології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Щербиніна Марина Борисівна, Державна установа "Інститут гастроентерології АМН України", заступник директора з науково-організаційної та методичної роботи; Захист дисертації відбудеться "03 "березня 2010 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 при Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України та ДУ "Інститут гастроентерології АМН України (пр. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (вул.Відкритим залишається питання про наявність взаємозвязку між показниками про-і протизапальних цитокінів та рівнем мелатоніну у хворих на ХЕШ. Відповідно з сучасними уявленнями щодо розвитку ХЕШ, вивчення ролі мелатоніну та ЕС-клітин є дуже актуальним, оскільки його плейотропна дія широко застосовується в гастроентерологічній практиці, що відображає його ключову роль як міжклітинного нейроендокринного регулятора багатьох складних взаємоповязаних процесів у СОШ. Зважаючи на широкий спектр фармакологічної дії мелатоніну та його звязок із СОШ, на наш погляд, є перспективним застосування мелаксену у схемах комплексної терапії хворих на ХЕШ. Вперше встановлено, що у хворих на ХЕШ з тривалістю захворювання до 5 років відмічається достовірне зниження рівня мелатоніну у сироватці крові та екскреція його з сечею в порівнянні як з контрольною групою, так і з показниками мелатоніну у хворих з вперше виявленими ХЕШ. Проведене комплексне обстеження хворих на ХЕШ показало, що в залежності від тривалості захворювання відбуваються зміни у нейрогуморальному статусі (зниження рівня мелатоніну у сироватці крові та добовій сечі, підвищення морфофункціональної активності ЕС-клітин), а також порушення цитокінової ланки імунітету та процесів ПОЛ-АОЗ.В залежності від тривалості захворювання всі хворі були розподілені на три групи: до I групи увійшли 46 (36,2 %) хворих з вперше виявленими ХЕШ; у II групу - 61 (48,1 %) пацієнт на ХЕШ до 5 років; до III групи - 20 (15,7 %) хворих на ВХШ (група порівняння). За характером інтенсивності у 35 (76%) хворих I групи біль мав помірний або слабко виражений ступінь прояву, при цьому у пацієнтів II та III груп інтенсивність больового синдрому була більшою, ніж у групі з вперше виявленими ХЕШ. За даними уреазного тесту встановлено, що у хворих I групи (67,9%) був слабкий ступінь обсіменіння НР, у пацієнтів II групи (85,4%) - середній, а у хворих III групи (83,4%) - високий ступінь обсіменіння. Встановлено зворотну залежність між рівнем мелатоніну та ІЛ-2 (I група r =-0,724; II група r =-0,713; III група r =-0,876); між рівнем мелатоніну та ФНП-а (I група r =-0,741; II група r =-0,810; III група r =-0,875) у сироватці крові. Встановлено прямий кореляційний звязок між рівнем мелатоніну і каталази: (I група r = 0,663, II група r = 0,727; III група r = 0,940), а також зворотну залежність між рівнем мелатоніну і ДК (I група r =-0,771, II група r =-0,846; III група r =-0,937), рівнем мелатоніну і МДА (I група r =-0,804; II група r =-0,722; III група r =-0,937) у сироватці крові.Морфологічні зміни епітеліального пласта у хворих на ХЕШ до 5 років були більш вираженими у порівнянні з вперше виявленими ХЕШ (висота епітелію СОШ достовірно нижче в 1,6 рази (р<0,05), функціональна активність товщини шару слизу в 1,4 рази (р<0,01), кількість МЕЛ більш ніж у 3 рази (р<0,01), кількість нейтрофільних лейкоцитів збільшилось у 3,8 рази (р<0,01)). При комплексному вивченні морфометричних показників активності клітин ДНЕС антрального відділу шлунку встановлено різний характер їх змін: при аналізі ентерохромаффінних клітин у хворих I групи виявлено достовірне підвищення середнього обєму (р<0,01), та середнього діаметру ядра ЕС-клітин (р<0,01), що сприяло формуванню ХЕШ. Кореляційний аналіз виявив прямий звязок між показниками рівня мелатоніну і ІЛ-4 в залежності від тривалості та тяжкості захворювання (I група r = 0,76; II група r = 0,834; III група r = 0,903). Встановив зворотній звязок між рівнем мелатоніну та ІЛ-2 (I група r =-0,751; II група r =-0,784; III група r =-0,867), між концентрацією мелатоніну і ФНП-? (I група r =-0,768; II група r =-0,841; III група r =-0,837), а також зворотну залежність між рівнем мелатоніну та ДК (I група r =-0,754; II група r =-0,803; III група r =-0,894) в сироватці крові. У хворих на ХЕШ в залежності від тривалості захворювання необхідно визначати рівень мелатоніну у сироватці крові і добовій сечі, як патогенетичної ланки розвитку ХЕШ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ