Догматичний спосіб з’єднання Божественної і людської природи в єдиній Особі Ісуса Христа, сформульований у Халкідонському оросі. Трансформація христологічних ідей, що завершили довготривале протистояння олександрійської й Антіохійської богословських шкіл.
Христологічна проблематика Халкідонського соборуУ період архієпископства Діоскора проти рішення Ефеського собору виступив монах із Константинополя Євгихій, який у вченні посилався на формулу Кирила Олександрійського «одна природа Бога Слова втілена», замінюючи слово «втілена» на «сполучення». Христос справді взяв на себе людську природу; тому можна стверджувати про дві природи Христа до його сполучення, але після сполучення існувала тільки одна природа Христа - Божественна [5, с. Проте під час Константинопольського собору 448 р. під головуванням єпископа Флавіана вчення Євтихія було засуджене, після чого він відзначив: «Після народження Ісуса Христа я поклоняюсь одній природі, тобто природі Бога, що прийняв тіло й став людиною» [6, с. Він рішуче відкидав учення про дві природи в Христі, це, на його думку, суперечить Святому Писанню й ученням Отців Церкви: «Я читав блаженного Кирила, святих отців і святого Афанасія: вони визнавали дві природи перед сполученням, а після сполучення та втілення вони визнавали вже не дві, а одну» [7, с. Із твердження про дві природи перед поєднанням і тільки одну після зроблено такий висновок: або дві природи мусили злитись у щось третє, або Божа природа поглинула людську.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
