Християнство в Київській Русі - Контрольная работа

Церква посідала визначне місце в політичній системі Київської Русі. Прийняття християнства з його різноманітними наслідками стало в історії Київської Русі тим рубежем, який відокремлює найдавнішу епоху від епохи XI і XII ст. До того ж, Київська Русь була досить ізольованою, віддаленою від передових країн того часу через свою нехристиянську віру, не могла стати в один ряд з передовими країнами Європи і Сходу, не могла виийти «на рівень світових стандартів», не запозичивши у них ремесел, будівельної техніки, науки, культури. Таким чином, у своїй роботі я хочу розглянути питання про запровадження християнства на Русі, роль церкви в управлінні державою, вплив релігії на різні аспекти життя Київської Русі на її населення.Здійснивши у 860р. стрімкий напад на Константинополь і мало не оволодівши ним, руси, керовані Аскольдом, змусили імперію укласти з ними договір «миру і любові». Однією із найважливіших його статей, судячи з візантійських джерел, було хрещення Русі. З придводу самого походу пише Нестор у «Повісті минулих літ»: «У рік 860. А цесар [Михайло тоді] був у поході на агарян. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їхвибавилося з такої біди і до себе повернулося.»Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий.» події., - такими словами характеризує Нестор прихід до влади Віщого Олега. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантією 907 та 911рр. У 907 році руська дружина на 2000 лодіях, за даними Нестора-літописця, на чолі з князем Олегом вирушила в похід на Константинополь. Побачивши неможливість чинити опір русинам, місто здалось, і князь Олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Угоду про пільги для руських купців з візантійцями було підписано в 907 р.Володимир Великий-Новгородський князь (970-988рр.), Великий князь Київський (979-1015рр), правитель і хреститель Київської Русі. У 988р. прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату.Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційною релігією Київської держави. Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнословянських земель.Охрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхніх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, зявляються 7 різноплемінних богів - Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією - найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Незадовго до прийняття нової віри сталася низка важливих політичних подій.Наслідком прийняття християнства було насамперед забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. А проте кожному роду було необхідно знаходити наречених з інших родів для шлюбів своїх родичів. До того ж, християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства. Рабство було дуже поширене на Русі, й притім у важкій формі. На основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі.Після смерті Володимира Великого та внаслідок міжусобних війн до влади прийшов його другий син - Ярослав Мудрий - Великий князь Київський (1019-1054), святий. За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039р. документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Крім призначення митрополитів на київську катедру, церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051р. з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. Інтереси держави і церкви в ХІІ-ХІІІ ст. на Русі настільки тісно переплітались, що часом не можливо було розрізнити, де закінчується компетенція юрисдикції державної і починається церковна і навпаки. Крім економічних інтересів, доцентровий початок церкви обумовлювався її положенням паралельній політичній структурі держави, що володіє великою силою в формуванні суспільного пізнання, розвиток культури, вироблення і поширення на більшу сферу суспільного життя церковної юрисдикції, в міжнародних умовах, в першу чергу з Візантією.Можна переконатись у тому, що церква відігравала важливу роль у політичній системі Київської Русі.

Зміст

Вступ

1. Русь до прийняття християнства Володимиром Великим

1.1 Релігійна політика за Аскольда

1.2 Правління Олега, Ігоря та Ольги

2. Хрещення Русі Водимиром Великим

2.1 Передумови хрещення

2.2 Хрещення Київської Русі

2.3 Наслідки прийняття християнства для держави

3. Церква в політичному житті Київської Русі за нащадків Володимира Великого

Висновок

Список використаної літератури