Християнство племен черняхівської культури (за археологічними джерелами) - Научная работа

Її проблематика протягом століття привертає пильну увагу багатьох генерацій дослідників і вважається добре розробленою. Проте, в ній явно бракує джерелознавчих досліджень, створення яких на сучасному етапі розвитку науки є нагальним завданням. Однією з релігій черняхівської культури було християнство. На жаль знахідкам повязаним з християнством в черняхівській культурі приділено дуже мало уваги. Завдання роботи, зумовлені її метою, складаються з: 1) збору та аналізу історичних відомостей, що стосуються християнства у черняхівських племен;Для черняхівської культури були актуальними два шляхи проникнення християнства - через полонених з римських провінцій (зокрема, малоазійського півострову, Кавказу), через місіонерську діяльність проповідників з Криму та Подунавя. Найбільш документованою та дослідженою виглядає «дунавська» версія поширення християнства й прийняття християнства в аріанській формі серед готських племен, які становили складову частину памяток типу Черняхів. Прояв християнської віри в черняхівській культурі також простежується завдяки орієнтації поховань та будовою поховальних споруд. Можна стверджувати, що поява перших християн, на територіях, де існувала черняхівська культура мала місце приблизно після середини III століття. Його праця «Діяння в тридцяти одній книзі» відкрила нам багато інформації про готів, їх культуру та переселення.У німецьких перекладах його праця отримали назву «Римська історія».Формування черняхівської культури відбувалося в період скіфських (готських) воєн (238-270 рр.), де провідна роль належала готським племенам. Саме тому черняхівська культура простежується там, де давні автори розміщують готів. Більшість дослідників вважають, що час існування памяток черняхівської культури друга половина ІІ - перша чверть V ст. Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних рис, властивих її носіям: розвинуту економіку, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Безкурганні могильники черняхівської культури знаходилися в безпосередній близькості від поселень за 100-300 м від них.3.1 Християнство в Римській імперії в I?IV ст.Християнство в черняхівських племенах поширилось у вигляді аріанства та ортодоксального християнства. Найбільшого розповсюдження християнство набуло у вигляді аріанства [5, с.10-37]. На відміну від християнства іслам і іудаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Християнство зародилося на Сході Римської імперії в I ст. н. е. Християнство займає перше місце в світі за географічним розповсюдженням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.Ульфіла (Вульфіла) - перший єпископ готів, легендарний творець готського алфавіту; народився близько 311 р. За свідченням історіознавця Філосторгія (початку V століття), Ульфіла не був чистокровним готом, а походив від полонених християн, вивезених дунайськими готами близько 267 р. Предки Ульфілія, за словами Філосторгія, були з числа християн, полонених готами, родом з Каппадокії поблизу міста Парнасса. За словами його учня Авксентія , єпископа Доростольського, Ульфіла до тридцятирічного віку був лектором при одній з нечисленних християнських церков в землі вестготів . Коли ортодоксальне християнство стало знову брати верх над аріанською єрессю , Ульфіла, що тримався останньої, за власними його словами в заповіті, все своє життя марно намагався спонукати імператора Феодосія до скликання собору для вирішення спору між ортодоксальним християнством і аріанством.Археологи стверджують, що обряд поховання тіла набуває поширення у археологічних памятках не в IX ст., коли нова віра починає стверджувати себе в ролі офіційно визнаної релігії, а принаймні від рубежу нової ери [15]. Симонович виділив два типи поховань з трупопокладенням: частина скелетів лежали головою на північ, а частина - на захід (Рис. Зафіксований випадок, коли поховання із західною орієнтацією перерізало більш давнє, орієнтоване на північ. Доведено, що мова йде про хронологічно різні категорії, хоча один обряд змінюється іншим не відразу і носить частковий характер. Найбільш активно еволюція відбувається на рубежі III-IV ст., тобто тоді, коли християнство починає інтенсивно розповсюджуватися серед племен Східноєвропейської Лісостепу.Очевидно, подібні зміни в обряді були викликані християнськими уявленнями про майбутнє воскресіння померлих. Важливу інформацію дають спостереження над обрядом поховань, точніше, над його еволюцією в III-V ст., Розробленої Е.О. Як відомо, могильники черняхівської культури носять біритуальний характер: трупоспалення незмінно поєднується з трупопокладенням. Безплідними, зокрема, були пошуки локальних проявів або закономірностей: обидва обряди типові для всіх районів розповсюдження культури. Християнський ритуал передбачав поховання в землі, що було викликано догматом про страшний суд, на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Історіографія

1.1 Характеристика писемних та археологічних джерел

1.2 Характеристика наукової літератури з даної теми

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика черняхівської культури

РОЗДІЛ 3. Поширення християнства в середовищі черняхівських племен

3.1 Християнство в Римській імперії в I-IV ст.

3.1.1 Аріанство

3.1.2 Проповідник аріанства Ульфіла

3.2 Християнство черняхівських племен

3.2.1 Археологічні джерела

3.2.2 Поховальний обряд

3.2.2.1 Орієнтація могил

3.2.2.2 Будова могил

Думка про те, що християнство поширювалося серед черняхівських племен, вперше висловив Е.О. Симонович в 1955 р. [31, с.306-310] і ґрунтовно розвинув її в 60-70-ті роки [25; 27; 28]. Його підтримували й інші дослідники (головним чином з числа прихильників «готської теорії»), побачивши можливість повязати археологічні дані з письмовими про християнізацію готських племен [22, с. 50-51; 39]. Втім, і в середовищі противників «готської теорії» гіпотеза Е.О. Симоновича отримала певне визнання. Спеціальних ритуальних будівель черняхівського часу не знайдено. У масштабах Ейкумени характерний тип християнського храму тільки починав вироблятися.

Найдавнішим памятником, про який збереглися відомості в письмових джерелах, вважається християнська церква в Арабеле (Месопотамія), побудована в першій половині II ст. До III ст. відносяться згадки про храми в Едесі та деяких інших містах. Активне храмове будівництво розгорнулося після офіційного затвердження християнства в Римській імперії, тобто в IV ст. (Римські базиліки і баптистерії, церква Гробу Господнього в Єрусалимі, церква Різдва у Віфлеємі, храмові споруди в Равенні та ін.).

Черняхівська культура взагалі не знала камяного будівництва, значить і камяних церков там не існувало. Дослідження деревяних споруд представляє для інтерпретації значні труднощі. Е.О. Симонович висловив припущення, що деякі з так званих великих будинків, добре відомих на черняхівських поселеннях, могли служити приміщеннями для молитовних зборів. Він описує одне з них, знайдене при розкопках поселення у с. Журівка на Черкащині [28, с. 112]. Воно не мало житлового характеру, було орієнтовано по лінії схід-захід, виділяючись серед інших будов, досліджених в цьому ж селищі, своїми розмірами (довжина близько 14 м). Біля однієї з торцевих стін Е.О. Симонович виявив як би вівтарне піднесення. Заперечувати правильність подібної інтерпретації немає підстав, але й наполягати на її безсумнівності передчасно.

Велике значення мають знахідки символів і вотивних предметів. Зображення хреста неодноразово зустрічається на багатьох виробах, зокрема, керамічних [12]. Мова йде не про привізні предмети з християнськими інсигніями (наприклад, червонолакове блюдо з зображенням хреста на днищі, знайдене в Ромашківському могильнику на Київщині [3, рис. 3]), які не мають доказового значення, а про посуд місцевого виробництва [30, рис. 17]. Показово, що більшість зображень черняхівської кераміки належить до типу косих хрестів, тобто архаїчної форми символу (монограма імені Христа). Таке зображення виявлено на мисці, що знайшли в похованні №33 Шишацького могильника.

Однак необхідно мати на увазі, що символ хреста вироблений і затверджений в якості головної християнської інсигнії не відразу. Імя «християнин» тривалий час було не самоназвою, а образливою кличкою. Хрест у свідомості громадян Римської імперії був знаряддям ганебної страти. Знадобилося кілька поколінь, щоб цей символ витіснили новою семантикою. У ранній період найбільш поширені символи християнської віри ? зображення риби і виноградної лози [5, с. 10-18].

Хвилясті лінії (декоративний мотив, типовий для ранньословянської кераміки), очевидно, мали певне символічне значення. Зазвичай його трактують як знак води або рідини взагалі (більша частина посуду, прикрашеного хвилею, призначалася саме для рідини). Можливо, це і не єдина семантика; в деяких випадках зустрічається символічне зображення виноградної лози. Наприклад, там, де малюнок має нерегулярний хвилеподібний характер або де він поміщений вертикально [1].

На Черняхівському поселенні поблизу с. Чорнівка (Чернівецька область) в умовах, що виключають будь-які сумніви, знайдена форма для відливання натільних хрестиків. Значення цієї знахідки величезне. Натільний хрестик ? достовірне свідчення християнської приналежності власника. Ливарна формочка ? незаперечний доказ місцевого походження інсигнії; знахідки самих хрестиків (наприклад, у складі Ласківского скарбу) [36] не настільки переконливі ? можна припустити їх привізний характер. В даному випадку мова йде про масове місцеве виробництво. Як бачимо, до складу черняхівського населення, поза сумнівом, входили і християни.

У деяких випадках вотивні зображення носять системний характер і входять як елементи у складні композиції з чітко вираженим ідеологічним змістом. До них відносяться зображення двох календарів, вміщених на сакральних посудинах, знайдених в Лепесівці на Південній Волині та Ромашках на Київщині (Рис.7). Обидві знахідки вивчені і інтерпретовані Б.А. Рибаковим [23; 26, с. 218-228]. Зображенню хреста тут відведено досить помітне місце серед інших символів. Лепесівська ваза виявлена під час розкопок будівлі, яке автор дослідження вважає культовим [35, с. 93-95; 37, с. 180-181]. Вона належить до широко відомої категорії черняхівських тривухих мисок. Календар розміщений кругом на широкому полі віночка і складається з дванадцяти секцій ? від січня до грудня (рух за годинниковою стрілкою).

Якщо розглядати наведені зображення як символи, повязані з християнським культом (конкретніше ? з ідеєю хреста і хрещення), то січневий знак буде відповідати святу богоявлення (хрещення Ісуса Іваном Предтечею), який відзначається 6 січня. Березневий знак символізує християнську Пасху, тобто розпяття Ісуса на хресті і його воскресіння на третій день. На червень доводилося два свята, повязаних з ідеєю хреста і хрещення (тому й зображень два): зішестя Святого Духа (трійця або пятидесятниця) та Івана Хрестителя. Перший хронологічно залежить від паски (пятдесятий день після воскресіння) і також є «пересувним» святом [20]. палеосоціальний поховання черняхівський християнство

Лепесівська і ромашківська знахідки ? не єдині. На глечику, виявленому в Черняхівському могильнику Малаешті в Молдавії [38, рис. 26-29], нанесено орнаментальний фриз, на якому вміщені символи, присвячені головним річним святам: трійці («семик»), Іванову (Купала) і Іллі (Перунів) дням. Це не календар в прямому розумінні, так як в композиції відсутня хронологічна локалізація, а позначені лише свята.