Християнська містеріальність як етимологічно-кореневий принцип оперного мистецтва і його художньо-континуальна ознака. Духовно-покаянна тематика різних оперних творів М. Глінки та М. Римського-Корсакова як продовження поствагнеровської творчості.
При низкой оригинальности работы "Християнсько-містеріальний континуум оперного мистецтва: генезис, еволюція, перспективи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Парадокс історичних змін полягає у тому, що нігілістичні позиції модерну-авангарду на порозі ХХІ століття поступилися “новому мелодизму” музичного мислення на хвилі неосимволістської орієнтації художньої сфери, що обумовлює вагомість звязків релігійних позицій із творчістю в сфері мистецтва і, насамперед, музики. Констатація величі ідеї bel canto разом із суворою критикою “штучності” співу кастратів, яке визначило “вершину-джерело” оперності, мала однозначні наслідки: забуття джерел того, що складає суть оперної культури. Прийнята позиція дозволяє виявити головні лінії опери-містерії в становленні оперної культури від XVIII до ХХІ століття, а також визначити духовно-моральні принципи в методиці викладання оперного мистецтва, обовязкові для професійного самоствердження співака. Відповідно, завданнями дослідження виступають: 1) узагальнення історичних даних про розвиток містеріальних позицій в опері й оперній вокальній педагогіці; 3. розгляд опери-містерії і духовних драм-ораторій (“алегоричної опери”) свідчить про органічність монодійної декламації-псалмодії (чи декламації псалмодичного типу) у поданні духовної ідеї в музично-сценічному жанрі опери в цілому, в її жанрових різновидах;Зіставлення історичних відомостей і аналізів творів, педагогічних принципів оперних шкіл у їх виходах на вокальну культуру Одеси дозволяє сформулювати ряд висновків, що не збігаються з традиційним розумінням континууму оперної культури. Світська природа оперного мистецтва, безумовно, не може розглядатися без того, щоб не відзначити церковні джерела “свята святих” оперної техніки - культури bel canto. Мистецтво плавного співу на “безперервному” диханні розглядається як “продовження” у сольній вокалізації мистецтва хорів, які, виспівуючи гімни на “ланцюговому” диханні, підіймали душу до самих високих вершин. Цей аспект цінності римської і неаполітанської опери був явно недооцінений на тлі захоплення ідеєю “музичної драми” як втілення людських характерів і пристрастей. Виявляються ознаки християнської обумовленості сюжетів, звязаних з образами Орфея, Аполлона, а також ідеї спокутування гріхів через страждання у сюжетних розкладах про героїв-грішників і милосердні акції героїв, міфологічна основа яких відкоректована критеріями християнської моральності.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
