Християнський світогляд на язичницькі традиції в тексті "Слово о полку Ігоревім" - Дипломная работа

Підводячи підсумок нашого дослідження, ми можемо говорити про те, що серед памяток стародавньої української літератури «Слово о полку Ігоревім» займає найвидатніше місце. «Слово» - це твір українського духу, це плач за могутньою державою українського серця, бо ж половці кривавили тільки Україну, і тільки тут могло воно постати. Тільки українець, в кого щиро патріотичне серце плакало по народній єдності, міг скласти «Слово», яке стало правдивим дзеркалом української державної історії, українського життя. «І поки в українському житті будуть роздори й розєднання, політичні чи релігійні, ідея «Слова» буде серед нас вічно живою й невмирущою, вічно актуальною, а сам твір буде нас вічно гартувати. Мета нашого дослідження полягала в поясненні питання християнського світогляду та язичницьких традицій у «Слові о полку Ігоревім».

Підводячи підсумок нашого дослідження, ми можемо говорити про те, що серед памяток стародавньої української літератури «Слово о полку Ігоревім» займає найвидатніше місце.

Ідеї «Слова» вічні, невмирущі. «Слово» - це твір українського духу, це плач за могутньою державою українського серця, бо ж половці кривавили тільки Україну, і тільки тут могло воно постати.

І тільки вічністю своєї ідеології стало воно все руським, як твори Шекспіра стали вселюдськими. Тільки українець, в кого щиро патріотичне серце плакало по народній єдності, міг скласти «Слово», яке стало правдивим дзеркалом української державної історії, українського життя.

«І поки в українському житті будуть роздори й розєднання, політичні чи релігійні, ідея «Слова» буде серед нас вічно живою й невмирущою, вічно актуальною, а сам твір буде нас вічно гартувати. Другого подібного твору в усій словянській літературі нема!» - зазначав Митрополит Іларіон [23; 131].

Мета нашого дослідження полягала в поясненні питання християнського світогляду та язичницьких традицій у «Слові о полку Ігоревім». Реалізація поставленої мети зумовила і необхідність вирішення таких завдань.

Ми спробували систематизувати наявні в українському літературознавстві погляди на обставини відкриття, звязки «Слова» з києворуською літературою, на звязки з народною творчістю. Адже, без розкриття цих питань, не можливо зясувати сутність двоєвіря як зустрічі двох світоглядів, наявних в житті та побуті Київської Русі.

Введення християнства на Русі спричинило величезний переворот у світогляді і побуті наших предків. Християнське вчення двоїлося з тими первісними язичницькими уявленнями, якими наші предки жили цілі віки і які ввійшли в плоть і кров їхніх дітей. В народній масі відбувалося змішування предметів поклоніння, давніх богів з християнськими. Оскільки хрещення Русі, яке здійснив князь Володимир у 988 році, не було добровільним, це й була причина того, чому народ сприймав Нову віру часом тільки зовнішньо, а сам тримався віри старої. Це був зовсім послідовний висновок з самого тодішнього життя: стародавня віра була міцно повязана з довкільною природою й землеробством, а вони і не змінилися від Хрещення. Стародавня віра давала нашим предкам усю реальну філософію життя.

Словом, як, з одного боку, під видимим християнським зовнішнім виглядом тримались рештки язичництва, так, з другого боку, і нове вірування переінакшувалося й засвоювалося під впливом давньої міфології.

Отже, в давньому народному побуті спершу після прийняття Християнства утворилося два світогляди - церковний і народно-двовірський. Перший наполегливо повторював християнські повчання; другий видозмінювався з плином часу, та все ж таки зберіг її до нашого часу.

Розглядаючи текст «Слова о полку Ігоревім» з точки зору двоєвіря ми зауважуємо, що язичницькі елементи виконують не тільки функцію художньо-поетичних форм освоєння християнського світогляду. Вони - світоглядно-методологічний «механізм» конструювання певних ідеологічних настанов.

Якщо виходити із релігійного і морального світосприйняття «Слова», то в його художній тканині можна відокремити три розшарування: християнство, язичництво та світський шар.

Керуючись достеменними критеріями, ми можемо говорити про те, що християнські мотиви в тексті подані найслабше.

Християнський словник не тільки мізерний (всього в тексті чотири речення, які засвідчують, що автор - християнин), але в «Слові» відсутні дії, жести та думки, які обовязково притаманні християнському соціуму.

Набагато сильніше виділені у «Слові» язичницькі початки, розуміння яких викликає труднощі. Язичницькі елементи звучать в інших великих богів словянського Олімпу, в згадках ряду більш-менш значущих духів або особистостей, а також в загальному погляді автора на природу та життя.

Як поет і учень Бояна, автор є спадкоємцем поетичних традицій, які ідуть від коренів язичницького часу. Ці традиції, мабуть, диктували необхідність використовування імен богів, які в свій час були повні життя та шанування, але світло яких згасло під натиском нової віри.

В той час, коли у християнських проповідників імена язичницьких богів викликали одразу, автор згадує їх шанобливо, як син або онук. Для нас важливо те, що імена богів викликали у поета глибокі й магічні асоціації. Він користувався ними як символами, але символами досить реальними.

Автор «Слова» схрещує народні міфологічні традиції зі своїм особистим символічним пантеїзмом. Немає жодної абстрактної ідеї, яка не була б ним одухотворена або перетворена в живий символ (Діва, Обида, Карна, Жля).

Всі ці божеські або демонічні істоти живуть і діють на лоні природи. У «Слові» вона не тільки пейзаж, на тлі якого розгортаються події. Природа живе своїм життям і повністю одухотворена.

Зясовуючи питання християнського світогляду у «Слові о полку Ігоревім», ми доходимо висновку, що вивчення тексту спрямовує нас не до пошуків контрасту видатної памятки з епохою, на ґрунті якої вона зародилась, а до виявлення ліній звязку з культурою, в контексті якої й формується спосіб бачення світу, переживання дійсності її автором.

Історія не знає витворів людини, котрі не мали б відбитку бачення світу, властивого соціальному середовищу, культурі, в лоні яких вони зявились. Внутрішня суперечливість, неоднозначність «Слова» - своєрідний зліпок культури Київської Русі, яка не була однозначним монологом усталених норм, а характеризувалась поліфонією світоглядних позицій.

З Х століття у межах давньоруської культури суттєвим компонентом, що впливав на її зміст, виступає християнство. Християнський світогляд ґрунтується на релігії Писання й повязаному з ним культом книги.

В «Слові» значне місце належить етичній проблематиці, обґрунтуванню етичного ідеалу, який репрезентує світоглядну позицію автора. Обстоюваний моральний ідеал будується передусім згідно з канонами лицарської етики, носіями якої були представники князівської дружини. Однією з характерних рис, притаманних цим канонам, було переконання в безумовно позитивній і найвищій в ієрархії моральних цінностей, князівській природі як такій. Цим пояснюється і двояке ставлення автора «Слова» до організатора невдалого походу проти половців. Ігореві в творі водночас співається «слава» й проголошується «хула».

Шукання «честі» і «слави» - ось головний стимул діяльності Ігоря і його дружини, що цілком відповідає уявленню про героїчне з погляду лицарської, дружинної моралі.

У систему етичної оцінки включається й поняття обовязку перед землею Руською як найвищий критерій моральності того чи іншого вчинку. І якщо в руслі канонів лицарської етики позитивними героями поеми виступають Ігор та Всеволод, то вони не витримують випробування згідно з вищими критеріями, що враховують інтереси свободи і щастя всієї землі Руської. Носієм ідеалу з позиції більш високої системи моральної оцінки виступає образ Святослава Київського. В «Золотому слові» його - глибокий патріотизм, заклик до єднання і оборони спільної Вітчизни.

Отже, ми можемо зробити висновок, що всі глибинні етичні та соціальні норми і погляди, навіть ті, які здаються нам світськими, мають під собою релігійне підґрунтя і живляться релігійними переконаннями. В християнські часи кланова етика, ї з її міцним почуттям кровного рідства, з язичницькими освяченнями давніх племенних звязків була переосмислена в дусі євангельської любові і залишилась одним із «краєугольних» каменів соціальної етики. Євангеліє реально впливало на грубі серця язичників, переробляючи їх, і свідоцтвом цього благотворного впливу є морально чисті риси в єдиному епічному творі давньої Русі, який дійшов до нас.

У духовній скарбниці українського народу одне з чільних місць належить міфорелігійному світоглядові. Осягнути велич нашого етнічного духу можна лише за умови пізнання міфорелігійної свідомості, яка поєднує минуле, нинішнє і майбутнє життя народу.

«Слово о полку Ігоревім» залишається одним із джерел наших знань про дохристиянські, язичницькі вірування давніх словян. Можна говорити про те, що язичництво увічнене в поетичній образності «Слова».

У своєму дослідженні ми розглянули такі міфорелігійні образи: Дерево життя, Велес, Стрибог, Дажбог, Хорс, Троян, Див, Сонце. В роботі ми спирались на «Українську міфологію» А. Войтовича.

Дослідження сонячної символіки в «Слові» уявляє собою зацікавлення для розуміння світогляду автора та для розкриття основ символічно-метафоричної системи стилю автора. На сторінках твору зустрічаємо і відлуння тотемізму, з ним повязаний мотив метафоричності, який можна простежити в «зооморфній» поведінці героїв.

З давньою язичницькою міфологією повязаний мотив віщих слів.

Присутні в «Слові» і міфологічна числова символіка, яка повязана з цифрами 2, 3, 4, 7.

В тексті «Слова о полку Ігоревім» ми зустрічаємо такий елемент міфологічного мислення як анімізм. Він виявляється в одухотворені природи та її стихій. кожна ріка в тексті має своє власне символічне навантаження (притаманне лише їй).

Окремо було розглянуте питання «плачу» Ярославни, який за своїм характером є типовим язичницьким заклинанням.

Отже, звертаючись до язичницького минулого як давньоруського минулого (тобто, до часу утвердження єдиної і могутньої давньоруської держави) та з тривогою вдивляючись у майбутнє, на якому вже чорніють грозові хмари татаро-монгольської навали, автор «Слова о полку Ігоревім» робить спробу перекинути місток з минулого в майбутнє так, щоб поставити (призовом до єднання всіх руських князів навколо священного для всіх східних словян Києва) на дорозі татаро-монгольських полків надійний захист.

Використання для реалізації цієї задумки художніх і світоглядно методологічних засобів мови, звернених до минулого, сучасного та майбутнього, призводить на сторінках «Слова» до зустрічі минулого і майбутнього, зустрічі двох епох, встановленню «звязку часів».

1. Астахова А.А., Алекса А.И. Языческая мифология в «Слове о полку Игореве» // Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2006. - №5. - С. 26-31.

2. Бычко И.А. «Слово о полку Игореве»: встреча двух эпох // Слово о полку Игореве и мировоззрение его эпохи. - К.: Наукова думка, 1990. - С. 102-117.

3. Білецький О.І. «Слово о полку Ігоревім» та українська література

ХІХ-ХХ століття // Білецький О.І. Від давнини до сучасності. - К.: Худ. література, 1960. - С. 105-128.

4. Білоус П. Літописие оповідання про похід князя Ігоря 1185 року // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005 - №9-10. - С. 128-136.

5. Боровский Я.Є. Мифологический мир древних киевлян. - К.: Наукова думка, 1982.

6. Боровський Я.Є. Віщий Боян із «Слова о полку Ігоревім» // Українська мова і література в школі. - 1981. - №10. - С. 26-32.

7. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К.: Наукова думка, 1998.

8. Булахов М.Г. «Слово о полку Игореве» в литературе, искусстве, науке. - Минск: Университетское, 1989.

9. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1992. - С. 16-61.

10. Власто А.П. Запровадження християнства у словян. - К.: Юніверс, 2004. - С. 281-345.

11. Возняк М. Історія української літератури у 2-х книгах. - Львів: Світ, 1992. - Кн. 1. - С. 227-250.

12. Войтович В. Українська міфологія. - К.: Либідь, 1992.

13. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування, повіря, демонологія. - К.: Либідь, 1991. - С. 383-406.

14. Горський В. Світоглядно-філософський зміст «Слова о полку Ігоревім»: морально-етичні уявлення в давньоруській культурі ХІІ століття // Філософська думка. - 1985. - №5. - С. 47-58; №6. - С. 79-89.

15. Грицай М.С., Микитась В.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. - К.: Вища школа, 1978. - С. 54-70.

16. Грушевський М. Історія української літератури в 6-ти томах 9 книгах. - К.: Либідь, 1993. - Т.2. - С. 159-222.

17. Гудзій М.К. Слово о полку Ігоревім // Матеріали до вивчення історії української літератури. - К.: Наукова думка, 1959. - Т.1. - С. 155-164.

18. Дей О.І. До джерел вивчення «Слово о полку Ігоревім» // Народна творчість та етнографія. - 1985. - №6. - С. 18-24.

19. Дехтярьова Н.А., Кузнецова Є.Г. До 800-річчя «Слова о полку Ігоревім»: Покажчик літератури за 1970-1985 рр. // Український історичний журнал. - 1985. - №11. - С. 156-158.

20. Дмитриев Л.А. «Слово о полку Игореве» - великий памятник Древней Руси // Слово о полку Игореве. - М.: Худ. лит., 1988. - С. 66-124.

21. Єфремов С. Історія українського письменства. - К.: Femina, 1995. - С. 104-110.

22. Іларіон, Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. - К.: Обереги, 1994.

23. Іларіон, Митрополит. Слово про Ігорів похід. Літературна монографія. - Вінніпег, 1967.

24. Исследование «Слова о полку Игореве». - Л.: Наука, 1986.

25. Історія філософії на Україні. - К.: Наукова думка, 1987. - Т.1.

26. Калинець І. Студії над «Словом о полку Ігоревім». - Львів: Місіонер, 1999.

27. Котляр М.Ф. Державний устрій давньоруського суспільства і його відображення у «Слові о полку Ігоревім» // Філософська думка. - 1986. - №1. - С. 61-68.

28. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве» и культура его времени. - Л.: Худ. лит., 1978.

29. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве» - героический пролог русской литературы. - Л.: Худ. лит., 1967.

30. Лихачов Д.С. «Слово о полку Игореве»: Историко-литературный очерк. - М.: Просвещение, 1982.

31. Літописні оповіді про похід князя Ігоря. - К: Наука, 1999.

32. Лозко Г. «Слово о полку Ігоревім» - видатна памятка української кульутри // Дивослово. - 1985. - №9. - С. 21-27.

33. Махновець Л. Про автора «Слова о полку Ігоревім». - К.: Держ. університет, 1989.

34. Махновець Л. «Слово о плъку ИГОРЕВЋ»: Переклад статті й коментарі / Слово о плъку ИГОРЕВЋ та його поетичні переклади і переспіви. - К.: Наук. думка, 1967.

35. Мацько В. Велична памятка українського духу, або Іван Огієнко про «Слово о полку Ігоревім» // Дивослово. - 1985. - №7. - С. 59-60.

36. Мельник М. Про автора «Слова…» // Київська старовина. - 2004. - №6. - С. 3-16.

37. Мишанич О. «Слово о полку Ігоревім» в українському літературознавстві // Мишанич О. Крізь віки. - К.: Обереги, 1996. - С. 186-210.

38. Мифологический словарь. - М.: Наука, 2001.

39. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 тт. - М.: Сов. энциклопедия, 1987.

40. Німчук В. «Ювілейна» атака на «Слово о полку Ігоревім» // Українська мова. - 2002. - №1. - С. 3-18.

41. Орлов А.С. Слово о полку Игореве. - М.-Л.: АН СССР, 1946.

42. Охрименко П. Проблемы места возникновения «Слова о полку Игореве» и социальной принадлежности его автора // Вопросы русской литературы. - 1985. - №46. - С. 79-85.

43. Павленко Ю. Дохристиянські вірування давнього населення України. - К.: Либідь, 2002.

44. Пінчук С.П. «Слово о полку Ігоревім». - К.: Рад. школа, 1990.

45. Пінчук С.П. Слово о полку Ігоревім. Критичний нарис. - К.: Вища школа, 1973.

46. Погребеник В. Українська класична література (кінець ХІХ-ХХ ст.). - Львів: Основи, 1998. - С. 3-10.

47. Пушик С. Криваве весілля на Каялі // Пушик С. Дараби пливуть у легенду: Повість, есе, оповіді. - К.: Худ. літ., 1990. - С. 5-244.

48. Рыбаков Б.А. «Слово о полку Игореве» и его современники. - М.: Наука, 1971.

49. Рыбаков Б.А. Петр Бориславич. Поиск автора «Слова о полку Игореве». - М.: Мол. гвардия, 1981.

50. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. - М.: Наука, 1981.

51. Рыльский М. «Слово о полку Игореве» // Рыльский М. Классики и современность. - М.: Худ. лит., 1958. - С. 116-120.

52. Робинсон А.М. Солнечная символика в «Слове о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве»: Памятники литературы и искусства ХІ-XVII вв. - М.: Наука, 1978. - С. 7-59.

53. Робинсон А.М. «Слово о полку Игореве» среди политических шедевров средневековья // «Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. - М.: Наука, 1988. - С. 7-58.

54. Сапунов Б.В. Ярославна и древнерусское язычество // Слово о полку Игореве - памятник ХІІ века. - Л.: АН СРСР, 1962. - С. 321-330.

55. Скибицька Ю. Образ-символ ріки в «Слові о полку Ігоревім» // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №9. - С. 35-37.

56. Слово о полку Ігоревім. - Рад. письм., 1955.

57. Слово о полку Ігоревім. - Рад. школа, 1986.

58. Слово о полку Ігоревім та його поетичні переклади і переспіви. - К.: Наукова думка, 1967.

59. «Слово о полку Игореве». Комплексные исследования. - М.: Наука, 1988.

60. Слово о полку Игореве и мировоззрение его эпохи. - К.: Наукова думка, 1990.

61. «Слово о полку Игореве»: Памятники литературы и искусства ХІ-XVII вв. - М.: Наука, 1978.

62. Слово о полку Игореве. Сборник исследований и статей. - М.-Л.: АН СССР, 1950.

63. Слово о полку Игореве - памятник ХІІ века. - М.: АН СРСР, 1962.

64. «Слово о полку Игореве» и памятник Куликовского цикла. - М.-Л.: Наука, 1966.

65. «Слово о полку Игореве» и памятники древнерусской литературы

// Труды отдела древнерусской литературы. - Л.: Наука, 1976. - Т. ХХХІ.

66. Солод Ю.Д. Безсмертне у віках. До 800-ліття «Слова о полку Ігоревім». - К.: Знання, 1986.

67. Стеллецкий В.И. Слово о полку Игореве (содержание, поэтическая форма и автор) // Слово о полку Игореве: Древнерусский текст и переводы. - М.: Сов. Россия, 1981. - С. 5-35.

68. Творогов О.В. Некоторые принципиальные вопросы изучения «Слова о полку Игореве» // Русская литература. - 1977. - №4. - С. 90-95.

69. Ткач М. Стежками нашої історії. До тлумачення міфопоетичних образів «Слова…» // Літературна Україна. - 1988. - 27 жовтня. - С. 7.

70. Толочко О.П. «Тіло без голови»: до розуміння тексту «Слова о полку Ігоревім» // Слово і час. - 1990. - №12. С. 63-66.

71. Федотов Г.П. «Слово о полку Игореве» // Русская литература. - 1993. - №1. - С. 116-131.

72. Франко І. Літописна основа «Слова о полку Ігоревім» // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. - К.: Наукова думка, 1983. - Т. 39. - С. 353-508.

73. Чижевський Д. Історія української літератури від початків і до доби реалізму. - К.: Основа, 1993.

74. Шервинский С.В. «Дивъ» в «Слове о полку Игореве» // Слово о полку Игореве памятник литературы и искусства ХІ-XVII вв. - М.: Наука, 1978. - С. 134-141.

75. Яценко Б. «Слово о полку Ігоревім» та його доба. - К.: Веселка, 2000.

76. Яценко Б. Давня Русь і її спадкоємиця Україна в світлі нових досліджень «Слова о полку Ігоревім» // Народна творчість та етнографія. - 2000. - №5-6. - С. 42-57.

77. Яценко Б. Слово о полку Ігоревім - український героїчний епос ХІІ століття // Українська мова та література. - 1997. - №34 (50). - С. 5-7.