Обгрунтування християнської філософії, особливості апологетики і патристики. Схоластика і дискусія навколо універсалій, характеристика середньовічної філософської системи. Розвиток християнської філософії наприкінці Середньовіччя, пошуки ідеалів людини.
Християнська філософія СередньовіччяЙого наступник Григорій Ниський (335-394 рр.) підпорядкував філософію догматам віри, підходив до християнської віри з погляду імматеріалізму, що заперечував матеріальність речей, бо буття, твердив мисленик, за своєю природою ідеальне. На думку Тертуліяна, людина не тільки не спроможна пізнати розумом істину, а й чинити добро. Як Надмудрість (Премудрість) Бог перебуває поза межами пізнання, тому мисленик називає Бога також Початком, Світлом, Причиною, Життям, Любовю, Сутністю, Добром, Всемогутністю, Красою, хоч жодне з цих імен не може вважатися вичерпним. Святий Ансельм був переконаний, що кожен вірянин має збагнути зміст своєї віри, від віри перейти до розуміння Бога, а філософ - забезпечити доведення її положень. Тут треба брати до уваги відмінності теології й філософії, адже теологія ґрунтується на вірі в існування Бога і підпорядковує їй усі інші питання, а філософія, навпаки, розпочинає з пізнання цього світу й доходить до визнання існування Бога як Творця світу, бо «майже уся філософія має на меті пізнання Бога».Доконечність філософського обґрунтування християнського світогляду вимагала певного поняттєвого апарату, що вже був запроваджений у античній філософії. Особлива увага була приділена філософії Платона й Аристотеля. На засадах філософії Платона й святого Авґустина утверджувалася патристика, а з утвердженням християнства серед людності континенту, під - несення її культурного рівня, становлення системи освіти зароджується схоластика.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
