Християнська етика у сучасному соціально-культурному просторі - Статья

Цимбал, кандидат філософських наук; Національний університет фізичного виховання і спорту України, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплінМалерб зазначає, що поверхове ознайомлення з пресою дозволяє виявити декілька релігійних подій, характерних для нашої епохи, таких як явну дехристиянізацію Заходу, яка виражається в скороченні кількості бажаючих прийняти сан священика, в зменшенні відвідувань церков, а також в запереченні католицьких принципів у питаннях обмеження народження дітей або вступу священиків у шлюб; народний успіх поїздок папи; примноження сумнівних сект; пробудження інтегризму в ісламі і, в меншій ступені, в католицизмі; відродження релігійних воєн в Ірландії і на Середньому Сході [2,c. Малерб, можливо, ще більш важливі, пройшли майже непоміченими: швидке зникнення анімізму як незалежної релігії, при цьому практичні прояви анімізму все більш пристосовуються до домінуючих великих релігій; еволюція індуїзму,яка пов’язана з розколом традиційного суспільства, яке його підтримує; поява нових релігій в Японії, де буддизм включає в свій склад багаточисельні християнські сюжети; втрата довіри до агресивного атеїзму і тенденції до зростання релігійної байдужості(індиферентності); впровадження в практику екуменічного діалогу міжхристиянськими спільнотами; майже всезагальне визнання принципу світської держави, яка орієнтована на те, щоб уникнути використання політики для відновлення релігії; втрата в середовищі інтелектуалів довіри до фанатизму; збільшення кількості місцевих християнських спільнот і зростання культурного рівня традиційних християнських церков; швидкий розвиток «маргінальних» релігій, наприклад бахаїзма, мормонства, культу свідків Ієгови; корінне змінення у порівнянні з минулим століттям перспективи, в якій християни бачать свою місію. До цих проявів релігійного характеру додаються глибокі зміни, викликані індустріальним суспільством: інформація передається засобами масової інформації негайно, але в той же час вона стає більш поверховою; релігійні події привертають до себе увагу за рахунок їх видовищності, а не духовного змісту; народи розвинутих країн звикають жити в умовах багатства і достатку; моральні цінності втрачають свій престиж перед лицем цінностей, які мають грошовий вираз; все більш легкоздійсненні і доступні контакти між народами ведуть до відродження відносності вірувань, до стирання їх протиріч і до чогось ніби світової культури, терпимої та поверхової, в якій релігії стають до деякої ступені фольклорними. На думку архімандрита Рафаїла, «Секуляризація може відбуватися в різних планах, на різних рівнях, але вона є впровадженням в Церкву традицій, поглядів, етики і цінностей, ворожих самій Церкві, залучених зі світу, світу багато в чому язичницького. Аверінцев, розглядаючи важливі засади християнської етики, справедливо відмічає, що: «там, де сучасна «перміссивна» цивілізація абсолютизує, по-перше, свободу сексуальної поведінки індивіда, по-друге, умовну рівність між чоловіком і жінкою, що не допускає закріплення будь-якої соціальної (а відповідно, і церковної) функції за чоловіком, - папи послідовно наполягають на принциповій неможливості розірвати шлюб, на забороні протизаплідних засобів та в особливості абортів, і відмові визнати за зв’язками гомосексуалістів рівного статусу з християнським шлюбом, на традиційній для католицизму безшлюбності священика та єпископів, на неможливості прийняття сану священика або єпископа жінками.