Християнські конфесії Катеринославщини останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХРИСТИЯНСЬКІ КОНФЕСІЇ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII - ПОЧАТКУ ХХ ст.Робота виконана на кафедрі історії України Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Світленко Сергій Іванович, Дніпропетровський національний університет, декан історичного факультету, в. о. завідувача кафедри історії України “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри історії; З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Поряд з православною конфесією - найвпливовішою складовою церковно-релігійного життя - в останній чверті XVIII - на початку ХХ ст. там відбувалося становлення та розвиток римо-католицьких, лютеранських, менонітських спільнот, поширювалися інші християнські течії. У цьому контексті процес становлення та розвитку християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті XVIII - початку ХХ ст. можна розглядати як важливу наукову проблему, що значно розширює грані регіональної історії Південної України. Визначений напрям наукових пошуків до цього часу залишається малодослідженим: ґрунтовні праці, присвячені історії християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті XVIII - початку ХХ ст., на сьогодні відсутні. Мозаїка описаних у сучасній історіографії сюжетів з церковно-релігійного життя не дає можливості створити цілісну картину становлення та розвитку християнських конфесій на Катеринославщині останньої чверті XVIII - початку ХХ ст. Зважаючи на актуальність даної теми, її наукове і практичне значення, автор поставив за мету дисертаційної роботи висвітлити процес становлення та розвитку християнських конфесій на Катеринославщині в останній чверті XVIII - на початку ХХ ст.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, охарактеризовано ступінь наукового дослідження проблеми, визначено обєкт і предмет дослідження, його хронологічні та географічні межі, методологічні засади дисертації, сформульовано мету й основні завдання роботи, окреслено наукову новизну та практичне значення, вказано форми її апробації й структуру. У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження” визначено стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано джерельну базу й показано методологічну основу дослідження. До першої групи віднесено праці з історії християнських конфесій Південної України, у контексті яких розглядалися сюжети церковно-релігійного життя Катеринославщини. В умовах незалежності України в науковців зявилася можливість повно, обєктивно й неупереджено висвітлювати історичні процеси та події, а в кожній із чотирьох історіографічних груп спостерігається пошук нових підходів до вивчення теми, перші підсумки яких знайшли відображення в 10-томній “Історії релігій в Україні”, підготовленій до друку Відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАН України. У другому розділі дисертації - “Розбудова церковних структур та поширення християнських течій останньої чверті XVIII - початку ХХ ст.” - охарактеризовано процес формування церковних структур християнських конфесій у контексті заселення Катеринославщини впродовж останньої чверті XVIII - 30-рр.Становлення християнських конфесій на території Катеринославщини в останній чверті XVIII - початку ХХ ст. відбувалося на фоні процесів заселення та господарського освоєння, які проходили під впливом потужних геополітичних чинників. Такими можна вважати географічне становище краю на Великому степовому кордоні з мусульманським Кримом - васалом Османської імперії, а також експансивну зовнішню політику Росії, з її постійним прагненням до розширення своїх володінь. Заселення і господарське освоєння краю за часів Нової Січі (1734 - 1775 рр.) започаткувало становлення Катеринославщини як регіону з переважно православним населенням. На відміну від старообрядництва, поширення якого відбувалося за рахунок міграційних процесів, духовне християнство виникло в місцевому середовищі державних селян і поширювалося від середини XVIII ст. Упродовж останньої чверті XVIII - початку ХХ ст. у краї поширювалися принципи російського православя, які характеризувалися догматизмом, нівелюванням національних особливостей, втручанням у всі сфери церковно-релігійного життя, перетворенням на частину державно-бюрократичного апарату.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ