Передумови, причини та наслідки хрещення Русі Князем Володимиром у 988 р. Процес примусового впровадження християнства, яке супроводжувалося насиллям, але в той самий час відіграло надзвичайно важливу роль в подальшому розвитку всіх слов’янських народів.
В уявленнях багатьох людей суспільство Київської держави за ідеологічними ознаками було тісно повязаним з християнською релігією. Це дійсно так, але до того як князь Володимир Святославович запровадив християнство як офіційну державну релігію на Русі найбільш поширеною було язичництво(хоча християнська релігія ще до 988 року набула певного поширення серед словян). В різних східнословянських племенах існували різні думки та погляди щодо того чи іншого бога чи божества.У 1888 році, в звязку з 900-річчям від хрещення Русі, історик Київського Університету Федор Якович Фортинський провів дослідження, шукаючи згадки про християнізацію Русі у європейських хроніках та документах. Винятком було лише свідчення німецького хроніста Титмара Мерзебургзького (975-1018), але й він вказує на хрещення лише Великого князя та його оточення, нічого не згадуючи про введення нової релігії в країні. Наприклад, Лев Диякон, Михайло Псел, Скилиця-Кедрин вказують на падіння Херсонесу, угоду Володимира Святославовича з Василем ІІ, одруження київського князя з принцесою Ганною, але жодного натяку на хрещення всієї Русі. Отже, дослідники зробили припущення, що тогочасні хроністи не приділили уваги Володимировому хрещенню через те, що християнство вже було досить поширеним на Русі. Інший арабський автор ал-Масуді (середина Х ст.) пише: «Словяни мають церкви , де вішають дзвони, в які бють молотком, - подібно до того, як у нас християни ударяють деревяним стукалом по дошці.» Декотрі дослідники вважають, що наведені свідчення стосуються лише західних словян, але у даному тексті також вказане безпосереднє сусідство названих народів із хозарами та волзькими болгарами та хазарами, тобто мова йде про східних словян.Відповідно до руських джерел («Повість временних літ» Нестора, «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, «Послання до смоленського пресвітера Фоми» Климента Смолятича, 1-й Псковський літопис тощо) християнство було введено як офіційна релігія у 988 році князем Володимиром Святославовичем. Згідно з нею, до Володимира прибув філософ з Візантії, який закликав князя прийняти хрещення самому та хрестити свій народ. Князь розіслав послів у різні країни, дочекався їх повернення, порадився з пануючою верхівкою і лише потому вирішив хреститися. Перекривши постачання води до міста, князь здобуває його і ставить перед грецькими царями ультиматум: «Оце город узяв ваш славний. Одним з доказів є повідомлення в усіх редакціях церковного уставу Володимира, що князь прийняв хрещення від грецького патріарха Фотія, котрий жив і керував візантійською церквою на сто років раніше, а от царя Бориса Фотій дійсно хрестив.Серед негативу можна розглянути те, що християнство стверджувало феодалізм - систему, що базувалась на експлуатації однієї частини населення іншою. Також воно закріплювало певну небесну ієрархію, яка була подібною до земної, а отже закріплювала владу одних людей над іншими. Запровадження християнства супроводжувалося введенням церковного податку, так званого «десятинного», що також збагачувало церкву й збільшувало її вплив. Підтвердженням того, що церква була великим феодальним землевласником можна знайти у творі Нестора Літописця «Житіє Феодосія Печерського», у якому згадуються села, що належали Печерському монастирю. Перетворившись на великого феодала-землевласника, одержуючи презенти від світських феодалів-землевласників, давньоруська церковна організація стала могутньою опорою феодального ладу, найактивнішим чином сприяючи його утвердженню й розвитку.Підсумовуюче усе вище сказане, можна зробити висновок, що впровадження та розвиток християнських ідей на Русі в різні періоди часу мали свої особливості. Так, за правління Аскольда християнство було прийнято князем, його оточенням та частиною народу. Наприклад, за часів Святослава Ігоровича християни переслідувалися а церкви знищувалися, в той час коли його мати, княгиня Ольга, була християнкою.
План
Зміст
Вступ
Розділ I. Християнство на Русі до 988 року
Розділ II. Хрещення Русі Князем Володимиром у 988 році
Розділ III. Наслідки хрещення Русі
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Підсумовуюче усе вище сказане, можна зробити висновок, що впровадження та розвиток християнських ідей на Русі в різні періоди часу мали свої особливості. Так, за правління Аскольда християнство було прийнято князем, його оточенням та частиною народу. Інша ж частина не прийняла нової релігії, утворила опозицію князеві та допомогла скинуту його з київського престолу. Подальший розвиток християнства (до 988 року) визначався особистим ставленням князя до релігії. Наприклад, за часів Святослава Ігоровича християни переслідувалися а церкви знищувалися, в той час коли його мати, княгиня Ольга, була християнкою.
Після реформи 988 року розпочалося примусове впровадження християнства. На початкових етапах для його насадження застосовувалось насилля, в той час коли основним принципом християнства було і є гуманне ставлення до інших людей. Хоча й позитивні риси в тогочасному християнстві також були.
Отже, не можна однозначно оцінювати впровадження християнства на Русі протягом Х-ХІ ст., оскільки в ті часи воно могло бути обтяжливим для народу, але в той самий час відіграло надзвичайно важливу роль в подальшому розвитку всіх словянських народів.
Список литературы
1. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988.
2. Котляр М. Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнословянської цивілізації. - К., 1993.
3. Моця О. Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. - К., 1996.
4. Дмитро Дорошенко: Історія України, Київ “Освіта”, 1993 р.
5. Історія релігії в Україні : Навчальний посібник/ А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін., Т-ва “Знання”, КОО, 1999 р.
