Хрещення Русі великим князем Київським Володимиром: обрання віри і цивілізаційно-політичного поступу - Статья

Парадигма дослідження та інтерпретації питання обрання віри і цивілізаційно-політичного поступу великим князем Київським Володимиром, безумовно, мусить враховувати також і релігійно-християнське світосприйняття творців оповідальних творів- першоджерел які, в свою чергу, обовязково мали орієнтуватися на Біблію. Сприймаючи її як ідеальну структуру, староруські книжники осмислювали і розкривали свою історію через біблійні зразки: співвідносили події, накладаючи біблійні фрагменти на сучасні; уподібнювали діяння володарів з біблійними персонажами; віднаходили в них відповідні антецеденти чи прототипи. В цілому, формували відповідну ідеологію, як ідеальну історію давньоруського періоду, що відповідає біблійним ідеальним зразкам. Весь цей «ідеально- змістовний» конструкт було зорієнтовано на максимальне поєднання усієї сукупності земних відносин під зразкові біблійні символи, які виконували роль абсолютних істин [3]. В. Ричка з цього приводу логічно зазначає: «Типологічний символізм визначав основний ідейний зміст раннього київського літописання. Мало чи не кожний його персонаж, кожна політична подія знаходить відповідність у біблійних, передусім старозаповітних, подієвих моделях» [25, с. 95]. мотив цивілізаційний хрещення візантія

Таким чином, більш пізніші події, які описували літописці, знаходили своє відображення в біблійних, більш ранніх. Прикладами такого співвіднесення та уподібнення діянь володарів минулого і сучасного є літописна оповідь про осліплення і чудесне прозріння Володимира, вміщена в «Повісті временних літ» під 988 роком [20, с. 126]. Дослідниками визначено, що в основу цього сюжету було покладено історію зцілення від тяжкої недуги візантійського імператора Константина Великого [19, с. 107-108]. Одужання київського князя Володимира, як і у випадку з імператором Константином, символізує його духовне прозріння (просвітлення, пробудження до нового життя); перетворення (преображення) його влади, яка відтепер ставала царственною [25, с. 94]. Помічено також, що навернення Володимира у християнство уподібнюється наверненню Савла - майбутнього апостола Павла [21, с. 205]. Самому ж великому князю Володимиру відводилося почесне місце 13-го апостола [25, с. 98], на зразок візантійських василевсів, які виступали продовжувачами місії, покладеної на апостолів.

У візантійській агіографічній традиції титул 13-го апостола було вперше вжито стосовно до імператора Візантії Константина Великого [21, с. 201], з яким староруські книжники уподібнювали великого князя Київського Володимира як теж рівноапостольного. В цьому контексті цілком доцільним є наступне зауваження В. Рички: «Володимирове хрещення народу давньоруські книжники співвідносили, як уявляється, з даруванням євреям Закону при горі Синай. Память про цю подію відзначалась у Палестині у пятдесятий день по Пасці. Згідно з християнською традицією саме в день Пятидесятниці на учнів Ісуса Христа, які зібралися в Єрусалимі на молитву, зійшов Святий Дух, що наповнив їх здатністю виконати заповідану Ісусом місію

- проповідувати його вчення (Лк. 24:49). Такою здатністю володіє відтепер і Володимир - невипадково ж масове хрещення киян у Дніпрі збіглося зі святом Пятидесятниці [22, с. 20-22].

Відтворюючи ідеальний образ монарха, будівничого давньоруської державності, порівнюючи його з біблійним Соломоном [8;18, с. 26], староруські книжники демонстрували його монаршу гідність, легітимізовану святість першого християнського володаря Русі, що повинно було дати потужний поштовх до формування дедалі виразніших уявлень про Русь як священну державу

- богохраниме царство [25, с. 102]. Утім, як нам уявляється, наведений з літопису фрагмент, окрім ідейної за змістом інформації, зорієнтованої на старозаповітні типологічні зразки, дає можливість розглянути приховану, практичну сторону хрещення (літописець, тільки окреслив її порядок стосовно до Володимира - оглашення, хрещення, покладання руки єпископа). Йдеться про певні канонічні правила, які повинні були застосовуватися до язичників, що прийняли рішення пройти обряд хрещення та його особливості.

Як уже зазначалося, при написанні реальної історії минулого, староруські книжники використовували звичайну практику - вони віднаходили майже кожному літописному образу певну біблійну паралель зразкового прецеденту, морального чи юридичного орієнтиру. Його поверховий зміст був зрозумілим для людей з християнським світоглядом і відповідною підготовкою. Сама історія, таким чином, віддзеркалювала фрагмент події в біблійному ідеальному вимірі, який не підлягав сумніву, де останній був критерієм і для осмислення, і для оцінки. Він міг ставати й зразком для практичного його втілення в життя, але тільки через відпрацьовану і канонізовану Церквою систему заходів.

Отже, нами зроблено спробу розглянути лише ті ключові фрагменти, які потребують світської інтерпретації.

1. Брайчевський М. Ю. Утверждение християнства на Руси / М. Ю. Брайчевский. - К.: Наукова думка, 1989. - 296 с.

2. Брильов Д. Історія ісламу в Україні: Мусульманська Русь / Д. Брильов // UMMA Inform. - 2014. - 24 квітня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://umma.ua/uk/article/article/Istoriya_ Islamu v Ukrainj Musulmanska Rus/25243

3. Виноградов Г. М. Конотативна природа давньоруських наративів: постановка проблеми / Г. М. Виноградов // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Історія та археологія. - 2008. - Вип.16. - №1/1. - С.179-191.

4. Гай-Нижник П. Князівни та княгині Руси-України (Х-XIV ст.). Короткий нарис / П. Г ай-Нижник // Час і Події (Чикаго, США). - 2012. - №25. - 20 червня; - 2012. - №26. - 27 червня.

5. Голубинский Е. Е. История русской церкви / Е. Е. Голубинский. - Т.1. - Ч.1. - М.: Имп-ое общ-во истории и древностей Российских при Московском университете, 1880. - 793 с.

6. Горський В. Давньоруські любомудри / В. Горський, О.Вдовина, Ю. Завгородній, О. Киричок. - К.: Дім КМ Академія, 2004. - 304 с.

7. Дамаскин Іоанн (преподобный). Точное изложеніе православной ВЪРЫ / Иоанн Дамаскин, [пер. с греческого А. Бронзов]. - М.: Братство святителя Алексия - Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1992. - 446 с.

8. Данилевский И. Н. Цитаты, которые мы изучаем / И. Н. Данилевский // Одиссей: Человек в истории. - М.: СОДА, 2004. - С.299-317.

9. Жуковський А. Підсумки відзначення тисячолітнього ювілею хрещення Русі-України / А. Жуковський // Український історичний журнал. - 1993. - №1. - С.140-151.

10. Книга Правил святых апостолов, святых Соборов Вселенских и поместных и святых отец. - М.: Русский Хронограф, 2004. - 448 с.

11. Кріль М. Святі Кирило та Мефодій у духовному і культурному житті словян / М. Кріль // Історія України. - К., 2003. - №14. - С.5.

12. Літопис Руський / За Іпатським списком. - К.: Дніпро, 1989. - 591 с.

13. Левченко М. В. Очерки по истории русско-византийских отношений / М. В. Левченко. - М.: Изд-во АН СССР, 1956. - 553 с.

14. Мыльников А. С. Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы:Этногенетические легенды, догадки, протогипотезы XVI - начала XVIII века / А. С. Мыльников // РАН, Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера). - СПБ.: Петербургское Востоковедение, 2000. - 320 с.

15. Моця О. До питання про вибір наших пращурів / О. Моця // Людина і світ. - 1999. - №1.

16. «Память и похвала Владимиру» Иакова Мниха // «Крещение Руси» в трудах русских и советских историков. - М.: Мысль, 1988. - С.286-291.

17. Паславський I. Папство і Україна / І. Паславський // Світло. - 2003. - листопад.

18. Петрухин В. Я. Город и сакральное пространство: библейский миф в начальном русском летописании // Сакральная топография средневекового города. - М., 1998. - С.12-32.

19. Плюханова М. Сюжеты и символы московского царства / М. Плюханова. - СПБ.: Акрополь, 1995. - 336 с.

20. Повесть временных лет / Памятники литературы Древней Руси. Начало русской литературы. XI - начало XII века. - М.: Худож. лит., 1978. - 413 с.

21. Подскальски Г. Христианство и богословская литература в Киевской Руси (988-1237 гг.) / Г. Подскальски. - СПБ.: «Византинороссика», 1996. - 736 с.

22. Поппе А. Візантійсько-руський союзницький трактат 987 р. / А. Поппе // Український історичний журнал. - 1990. - №6. -

C. 20-32.

23. Приселков М. Д. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X-XII вв. / М. Д. Приселков. - Санкт- Петербург: Наука, 2003. - 240 с.

24. Ричка В. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації / В. Ричка // Нторія України. - К., 2001. - №8.

25. Ричка В. Хрещення Русі 988 р.: ідейний зміст літописного сюжету / В. Ричка // RUTHENICA. - К.: !нститут історії України НАН України, 2004. - Т. III. - С.93-102.

26. Ричка В. М. Знаки влади: організація та форми репрезентації верховної влади у Київській Русі / В. М. Ричка // Український історичний журнал. - 2009. - №1.

27. «Слово о законе и благодати» митрополита Иллариона // Библиотека литературы Древней Руси (XI-XII века). - Санкт- Петербург: Наука, 2000. - Т.1. - С.26-61.

28. Флоровский Г. В. Пути руського богословия / П. Г. Флоровский. - Минск: Изд-во Белорусского Экзархата, 2006. - 607 с.

29. Флоря Б. Н. Принятие христианства в Великой Моравии, Чехии и Польше / Б. Н. Флоря // Принятие христианства народами Центральной и Юго-Восточной Европы и крещение Руси. - М.: Наука, 1988. - С.122-158.

30. Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси X-XIII вв. / Я. Н. Щапов. - М.: Наука, 1989. - 231 с.

31. Щапов Я. Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси. XI-XIV вв. / Я. Н. Щапов. - М.: Наука, 1972. - 328 с.

32. Щапов Я. Н. Формирование и развитие церковной организации на Руси в конце X-XII в. / Я. Н. Щапов // Древнейшие государства СССР: Материалы и исследования. 1985 год. - М.: Наука, 1986. - С.58-62.

Annotation

Hai-Nyzhnyk P P, Doctor of Historical Sciences, Academician of the Ukrainian Academy of Sciences, Head of the Department of Historical Studies, Research Institute of Ukrainian history (Ukraine, Kyiv), Hai-Nyzhnyk@ukr.net

Batrak O. P, Applicant historical faculty of Dnipropetrovsk National University (Ukraine, Krivyi Rog), Hai-Nyzhnyk@ukrnet

Baptism of Grand Prince Volodymyr of Kiev: the election of faith and civilization and political progress

Highlights circumstances, motives and choice of faith Grand Prince of Kiev Vladimir Svyatoslavich. Analyzes the theological and ideological principles and political incentives civilization baptism of Rus.

Keywords: Volodymyr the Great, the baptism of Rus, Christianity.