Хорова шевченкіана кінця ХХ – початку ХХІ століть: соціокультурний та диригентсько-інтерпретаційний аспекти (на матеріалі хорових творів М. Скорика, В. Камінського) - Автореферат

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано у Львівській національній музичній академії ім. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, Львівська національна музична академія ім. Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Копиця Маріанна Давидівна, Національна музична академія України ім. Захист відбудеться 31 травня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 у Львівській національній музичній академії ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної музичної академії ім.Хорова Шевченкіана, подібно до творів на духовно-релігійні тексти, є доволі специфічною сферою, соціальний контекст якої зумовлює певну консервативність сприйняття широким суспільним загалом різного роду новаторських проявів. В контексті окресленої ситуації з-посеред багатьох важливих чинників соціального буття сучасної музичної Шевченкіани, актуалізується особлива роль виконавця-інтерпретатора, зокрема, диригента чи хормейстера (в стосунку до вокально-симфонічних чи хорових творів на вірші Т. Шевченка), який в комунікативному ланцюгу «поет-композитор-виконавець-слухач» займає чільне місце основного «провідника» герменевтики поетичного і музичного текстів опусів від авторів (поета, композитора) - до слухача. Шевченка - Мирослава Скорика та Віктора Камінського, творчість яких, незважаючи на відмінності в індивідуальній авторській стилістиці, органічно увібрала кращі традиції галицької музичної культури. Лисенка і відповідає темі № 6 «Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика» перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської національної музичної академії ім.Шевченка в соціокультурному просторі кінця ХХ - початку ХХІ ст.» розглянуто загальні передумови становлення багатогранної у своїх проявах національної традиції, повязаної із соціокультурною інтерпретацією спадщини Тараса Шевченка; проаналізовано актуальні мистецькі форми популяризації творчості поета, здійснено огляд найновіших шевченкознавчих праць та екстрапольовано їх основні ідеї на сферу дослідження хорової Шевченкіани. Ірраціоналістична природа культу Шевченка виявляється у всенародній міфологізації постаті поета (з відомим образом «діда в смушевій шапці», майже ритуальним поклонінням його могилі, унікальною практикою календарних святкувань днів народження, смерті, перепоховання, обовязковим доповненням іконічного ряду домівок його портретом); символізації образу Кобзаря (як народного співця, в піснях якого живе архетипний код української нації). Шевченка» проаналізовано новітні тенденції, притаманні найрізноманітнішим мистецьким проявам, інспірованим творчістю та життєвою поставою Т. Шевченка. Шевченка, які поступово впроваджуються в суспільно-культурну інфраструктуру, як от різноманітні арт-проекти, освоєння його поезії сферою рок-музики, завоювання телевізійного та інтернет-простору через створення якісної документальної та художньої інформаційної продукції, повязаної із поетом. У підрозділі 1.3 «Сучасні наукові інтерпретації шевченкознавчої проблематики: на перехресті літературознавства та музикознавства»здійснено огляд найновіших шевченкознавчих праць, зокрема, у точках їх перетину із музикознавчими аспектами, дотичними до предмету нашого дослідження, обґрунтовано авторську методологію виконавського розбору сучасних композицій на слова Т. Шевченка.

Основний зміст дисертації