Хореографічна культура як чинник творчого розвитку особистості дитини - Автореферат

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. М.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваЗа роки незалежності України в теорії і практиці культури актуальними стали питання щодо пріоритетних тенденцій, що простежуються як на рівні універсальних ознак, так і притаманних розвиткові сучасної хореографії, що є важливим чинником всебічного формування особистості. Хореографічна культура, що утверджується як танцювально-образна модель входження особистості дитини у світ художньої культури, потребує удосконалення технологій, професійної майстерності, спрямованих на активно діалогічний характер спілкування та на розвиток духовно-творчого потенціалу як особистості, так і загалом культури. Звідси - актуальність дослідження національних хореографічних традицій та сучасних тенденцій розвитку хореографічної культури в Україні, а також шляхів змістовного наповнення сукупності різноманітних нових програм художньо-естетичного циклу, що передбачено освітньою галуззю „Естетична культура”. Хореографія не лише сприяє розвиткові емоційного відчуття у дітей і підлітків краси реального світу, але й зміцненню здоровя, формує поставу, розвиває увагу, память, позитивно впливає на загальний фізичний стан, а також позитивно впливає на духовне удосконалення. Мета дослідження: виявити аксіологічний потенціал явищ хореографічної культури та засоби реалізації за їх допомогою творчих здібностей особистості дитини у контексті вирішення сучасної проблеми конкурентно-спроможності балетмейстера - майстра-професіонала та в аспекті впливу музично-хореографічного мистецтва на художньо-естетичне формування особистості дитини у загальному розвитку хореографічної культури.У першому розділі „Хореографічна культура як цілісна система феноменів художньої культури” на підставі аналізу узагальненого досвіду хореографічної практики зі створення дитячого репертуару на різних етапах розвитку та можливостей використання соціально значущих видів танцювального мистецтва (класичний, народний, бальний танець) розкрито домінуючі смисли хореографічної культури, навколо яких розгортається її простір. У другому підрозділі „Хореографічна культура, її зміст, форма і сутність” проаналізовано сутність хореографічної культури з огляду впливу її форми і змісту на становлення особистості дитини як субєкта суспільних відносин і соціальної поведінки. Зокрема, на підставі аналізу соціально-психологічних концепцій розвитку дитини обґрунтовано, що простір культури особи, її соціальну спрямованість утворюють культурні цінності і ціннісні орієнтири, мотиви і соціальні норми, а також соціальний потенціал - нахили, здібності, знання, уміння, навички, що визначають спосіб, технологію, майстерність діяльності особи, її ефективність. У третьому підрозділі „Історико-типологічний аспект розвитку української хореографічної культури” проаналізовано особливість розвитку української хореографічної культури через виявлення сутності історії танцювального мистецтва (як форми художнього самовираження людини і організуючого початку світу), головними засобами якого є ритм і пластика, а історико-типологічними формами - хоровод (хороводна гра), танок (веснянки), скомороші танцювальні видовища (танець як окремий жанр), козацькі танці (козак, гопак). Зокрема, визначено характерні риси і особливості у формуванні етичних та естетичних емоцій, уявлень, ідеалів особистості дитини через її включення у контекст хореографічної діяльності колективу, а також специфіку оволодіння логікою естетичного процесу шляхом синтезу видів мистецтв (література, живопис, театр, музика, хореографія), синтезу класичного, народного, бального танцю, єдності професійної та „непрофесійної” хореографії.У дисертаційному дослідженні проаналізовано хореографічну культуру як соціокультурний чинник творчої діяльності і розвитку особистості дитини. Визначено шляхи розвязання суперечності між потребами сучасного розвитку хореографії і традиційною системою методів, що донині забезпечують формування хореографічної культури. Це сприятиме не лише поглибленню теоретичного розуміння хореографічної культури, але практичному формуванню творчої особистості в дитячому хореографічному колективі. Уперше розкрито соціальний потенціал хореографічної культури через визначення двох аспектів художнього твору - наявного, актуалізованого у відтворенні, і потенційного, що розкривається в ході сприймання глядачем. творчій хореографічний балетмейстер Синтез „музичного мовлення” - пісні та „музичного руху” - танцю народжує танцювально-ігрову дію, де танець і пісня не тільки демонструють танцювальні чи вокальні навички учасників, а також засобом соціалізації і комунікації.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ