Пісенно-хореографічні традиції Придністровської зони Покуття, які мають давню історію. Актуальність гаївок, які належать до великоднього циклу. Вивчення традиційної танцювальної культури й вирішення питань естетичного виховання засобами народного танцю.
При низкой оригинальности работы "Хореографічні традиції Придністровської зони Покуття та особливості їх використання в сучасних школах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Хореографічні традиції Придністровської зони Покуття та особливості їх використання в сучасних школахРеалізація дитини в творчості - природних видах діяльності: малюванні, ліпленні, танцях, співах - допомагає не тільки отримувати задоволення від самого процесу роботи, виду діяльності (навчальні плани, програми шкіл переважно орієнтовані на вивчення точних наук), набути певних умінь і навичок, а й формувати творчі здібності, емоційну сферу, здатність бачити, чути й відчувати, отже, краще бути адаптованим до життєвих випробувань у майбутньому незалежно від обраної професії. На противагу чужим "латиноамериканським" танцям та різним "брейк-дансам" мають запанувати народна казка, пісня, танець, гаївка тощо. Кожний район, група сіл одного куща чи окреме село мають свої неповторні локальні художні особливості, виявлені в архітектурі, вишивці, одязі, ткацтві, витинанках, писанкарстві, піснях, танцях, яких немає в жодному іншому місці. Принагідно зауважимо, що танець набув популярності після Першої світової війни, коли було "модно" вперізуватися хлопчакам тонким паском, парубкам - широким пасом із куплею, а солідні ґазди носили широчезний шкіряний пояс - черес. Ведучий 1 "веде перед" - очолює "ланцюжок" танцюристів, домовляється з музикантами, де зробити паузу, а де підсилити темп, підбирає ведучого 2 - "прислужного", просить гостей потіснитися, щоб перед музикантами була вільна площадка.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
