Хатнє малювання Петриківки другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття (витоки, еволюція, художні особливості) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано у відділі декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Національної академії наук України. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, КАРА-ВАСИЛЬЄВА Тетяна Валеріївна, завідувач відділу декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Миколаїв) кандидат мистецтвознавства МОГИЛЕВСЬКИЙ Володимир Юрійович доцент кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Село Петриківка Дніпропетровської області (територія колишньої Катеринославської губернії) - єдиний в Україні осередок, де малювання в різноманітних формах існує вже понад сто років. Твори петриківських майстрів другої половини ХХ століття набули широкого визнання та, врешті, значення одного із символів українського народного мистецтва. Матеріали з історії петриківського хатнього малювання не тільки заповнять існуючі лакуни й розширять уявлення про цей різновид традиційного мистецтва, а й нададуть можливість обєктивніше проаналізувати наступні тенденції. Мета дослідження - виявити художню специфіку петриківського хатнього малювання другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття як цілісного й водночас багатогранного явища традиційного українського мистецтва; визначити його витоки, форми, характер еволюції, художні особливості. Задля досягнення мети дослідження поставлено такі завдання: дослідити міру поширення селянського хатнього малювання на Катеринославщині, виявити й картографувати його осередки;У ВСТУПІ обґрунтовано значущість і актуальність обраної теми, окреслено її звязок із загальними науковими темами ІМФЕ НАНУ, визначено основну мету й завдання дослідження, його обєкт і предмет, хронологічні та територіальні межі, охарактеризовано методи, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів. Мистецтвознавчі студії петриківського малювання на папері розпочала в середині 1920-х років Є. Упродовж другої половини 1930-х років низку праць (як інформативного, так і аналітичного характеру), у яких згадано петриківське малювання, видали етнографи й архітектори І. У дослідженнях, які вирізняються філософсько-культурологічним підходом, було розглянуто й петриківське малювання. У музейних збірках репрезентовано відтворені на папері фрагменти стінописного декору 1910-х - 1920-х років (взірці, намальовані майстринями на замовлення збирачів і копійні матеріали збирачів, так звані кальки та замальовки) і малювання на папері 1910-х - 1930-х років (автентичні взірці усталеного асортименту - мальовки, стьожки, лиштви, рушники - і малювання, створене майстринями на замовлення збирачів).Визначено основні ареали його побутування на правому березі Дніпра: понизовя Омельника - Дніпрове узбережжя; Дніпрове узбережжя від верхівя до гирла Мокрої Сури; межиріччя Томаківки, Базавлука, Чортомлика, Солоної; на лівому березі: Дніпрове узбережжя, межиріччя Орелі, Протовчі, Самари; центральна частина Павлоградського повіту. Розглянуті загальні особливості побутування й стилістика малювання різних осередків (зокрема сіл Мишурин Ріг, Авули, Камянське, Нові Кайдаки, Лоцманська Камянка, Капулівка, Покровське, Котовка, Личкове, Спаське, Шульгівка, Могилів, Бабайківка, Губиниха, Єлисаветівка) дозволяють стверджувати, що петриківське малювання було органічною складовою цілісного багатогранного художнього явища народної культури. Подальший розвиток саме петриківського малювання (щоправда, в інших формах) зумовлений штучною підтримкою промислу, до чого доклали зусиль збирачі, художники, мистецтвознавці. Визначено, що петриківська локальна художня традиція функціонувала у двох формах - стінопису (від 1860-х років) і малювання на папері (від кінця ХІХ століття), які впродовж тривалого часу співіснували й взаємодіяли. Загалом локальна традиція пройшла чотири етапи розвитку: виникнення й поширення у формі стінопису (друга половина ХІХ століття); затвердження й активізація стінопису, виникнення й поширення у формі малювання на папері (кінець ХІХ століття - 1910-і); згасання стінопису, затвердження й активізація малювання на папері (1920-і); згасання традиції хатнього малювання (1930-і - 1940-і).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ