Харків у другій половині XVII-XIX ст. - Реферат

Міністерство освіти і науки України Реферат з історії України на тему: «Харків у другій половині XVII-XIX ст.»Народ завжди творить свою історію, державний устрій і його національні форми. І про це слід добре памятати, бо будь-яка інша ненародна історія буде односторонньою. Зіставляючи історію великоросійського народу у московську добу і історію українського народу під владою Литви і Польщі, ми бачимо, що у першій головне місце займає освіта Московської держави, яку створювали переважно московські царі, а український народ тоді зовсім не мав своєї власної держави, своїх царів і боровся з польською державою. Раніше українські історики особливу увагу звертали не на внутрішнє життя, а на події, бо вони справді були дуже цікавими, поетичними, драматичними, стосувалися і народного життя, бо їх творив народ під проводом своїх ватажків - гетьманів, кошових отаманів і т. д. Нехай ця історія буде дійсною історією народу - його подій, його життя, його горя, його радощів, його думок, мрій та надій і знову-таки усього народу - усіх його колишніх станів: і козацтва, і його верхів, і поспільства, і міщанства, і духовенства з їх матеріальним добробутом, просвітою і культурою, з усім національним обличчям.Виходить, що у кінці XVIII ст., коли жив Сковорода, після ліквідації автономного устрою Гетьманщини та Слобідської України, назва "Україна" відносилося саме до так званого "Дикого поля". Цей край більше, ніж інші частини української землі, повинен був так називатись в територіальному сенсі цього слова, бо це була "україна", тобто окраїна, російсько-українських земель. Для кожного мешканця дніпровського Правобережжя, і навіть Лівобережжя, тодішнє "дике поле", яке згодом заселили своїми слободами українські переселенці і котре раніше, у домонгольський період, у XI-XIII ст. було заселено прадідами слобожан - древніми русичами Чернігово-Переяславської землі, хоча й було прабатьківщиною українців XVII ст., але далекою Україною. А вже від цього водорозділу розходилися на захід улоговини з балками і ярами, де багато було річок і потоків. Ліси й поляни чергувалися на всьому узбережжі Донця від Оскола до Змієва, вздовж притоків Донця теж йшли густі ліси, іноді по обох їх берегах: Ізюмський, Теплинський, Черкаський тощо Ліс був справжнім скарбом для слобожан, бо з нього робили як кріпості й замки, так і все, що потрібно було у хазяйстві, зокрема буди, гути, бурти, вітряки і водяні млини, а також винокурні.Переселенці створювали слободи і хутори, почали займатись садами, городами, пасіками, ріллями, розводили домашню худобу і птицю. До кінця XVII століття, крім Успенської церкви, що вважалася соборною, в місті налічувалося сім церков, шість з них були деревяні. Вони покликані були керувати плануванням вулиць за отриманим з Петербурга затвердженим проектним планом і готувати для затвердження скориговані з урахуванням місцевих умов варіанти цього плану; забезпечувати привязку одержуваних з центру проектів і розробляти самостійно проекти нових державних будівель, які також підлягали затвердженню в Петербурзі, брати участь у прийманні новобудов. Долгоруков і його дружина активно сприяли розвитку культурного життя міста, займалися благодійністю: отримував допомогу харківський театр, солідний внесок був зроблений при установі дитячого притулку, створено благодійне товариство. Таким чином на широтну планувальну вісь Харкова були нанизані до середини XIX століття всі основні транспортно-комунікаційні вузли міста, причому їх значення знижувалося від околиць до центру.Історія міста налічує майже 350 років, починаючи з давніх часів, коли Харків існував як прикордонне місто-фортеця для захисту південних кордонів Росії від татарів. Вигідне географічне положення на перетині торгових шляхів з Москви та Петербурга до Києва, Криму, на Кавказ, здійснення торгових звязків з країнами Західної Європи, Ближнього Сходу, Балканського півострову сприяли перетворенню міста в великий промислово-торговий центр, товарообіг якого становив майже половину товарообігу всієї України. В стінах Харківського колегіуму, де викладав видатний український філософ та поет Г.С. Випускниками Харківського колегіуму були професор Московського університету, видатний дослідник природи І.О. Випускники колегіуму стали першими студентами Харківського університету, заснованого 17 січня 1805 року за ініціативою відомого наукового співробітника, суспільно діяча В.М. Карабіна.Харківська фортеця.

План

Вступ

1. Дике поле

2. Заснування міста Харкова

3. Розвиток міста в XVIII ст.

4. Харків у XIX ст.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки