Характеристика Закону 1743 року та його значення для України - Курсовая работа

Україна - це стародавня європейська держава, спадкоємиця Київської Русі, яка має видатну самобутню історію,неповторну культуру та миролюбний народ який завжди боровся і бореться й зараз за свою незалежність. В Україні у 18 ст. склалася складна політична та економічна ситуація:вона не мала власної автономії,царат всіма силами і засобами намагався знищити самосвідомість українців,селянство було закріпачено,а козацька старшина усувалась від управління державою. Але якщо після визвольної війни польський апарат державної влади було повністю ліквідовано, то в правовій сфері зміни відбувалися дещо інакше. Серед джерел права було скасовано лише ті, які слугували зміцненню панування польської шляхти: «Устава на волоки», «Ординація війська Запорозького», сеймові конституції. Це були правові документи конституційного характеру, які визначали правове становище Гетьманщини в складі Росії, порушували головні питання внутрішнього життя України.Ліквідація Гетьманщини, Запорізької Січі, самобутнього полково-сотенного устрою, поширення кріпосного права - були першочерговими кроками царської Росія. На українських землях - Лівобережжі і Слобожанщині, які входили до складу Росії, відбувалися в основному ті самі суспільно-економічні процеси, що й в усіх російських землях, - посилювався кріпосницький гніт і водночас відбувався розклад феодально-кріпосницької системи, в надрах якої формувався капіталістичний уклад. Як і раніше, козацька старшина, займаючи керівні пости в усіх військово-адміністративних установах, продовжувала різними способами - за гетьманськими універсалами й царськими грамотами, шляхом перетворення рангових маєтностей на спадкові, захопленням громадських земель і угідь, через боргове закабалення селян і рядових козаків, прямим зігнанням їх з земельних наділів, купівлею - розширювати свої володіння, нагромаджувати багатства й ставити в залежність від себе дедалі більшу кількість селян і козаків. На Україні створилися величезні земельні володіння як українських феодалів (Розумовських, Кочу» беїв, Полуботків та ін.), так і російських (Голіциних, Неплюєвих, Трубецьких та ін.) Натомість російські магнати зосереджували у своїх руках великі землеволодіння,лише Румянцеву в 1770 і 1775 р. було подаровано 30 маєтків. Царський уряд, прагнучи запровадити в Україні загальноросійські порядки, у 1776 р. на Слобожанщині, а в 1783 р. на Лівобережжі, як і в усій Росії, увів подушний податок, яким обкладалися селянські родини відповідно до кількості в них осіб чоловічої статі.Робота над складанням проекту кодексу тривала протягом 15 років і завершилася лише в 1743 році, за правління Єлизавети Петрівни. Права, за якими судиться малоросійський народ» («Права, по которымъ судится малороссійскій народъ») - збірка норм феодально-кріпосницького права першої половини XVIII століття, що діяли на Лівобережній Україні. «Права, по которым судится малороссийский народ, Высочайшим всепресветлейшия, державнейшия Великия Государыни Императрицы Елисавет Петровны, Самодержицы Всероссийския, Ее императорского священнейшего Величества повелением, из трех книг, а именно: Статута Литовского, Зерцала Саксонского и приложенных при том двух прав, такожде из книги Порядка, по переводе из полского и латинского языков на российский диалект в едину книгу сведенные, в граде Глухове, лета от рождества Христова 1743 года».(далі Права…,Кодекс,Збірник) Джерелами «Прав» були Литовські Статути, «Хелминське право», «Саксонське зерцало» тощо, а також українське звичаєве право й судова практика, російське законодавство. Так, для дійсності договорів необхідне: дотримання вимог щодо правового статусу сторін (наприклад, продавець повинен був підтвердити право власності на майно, що підлягає продажу), зміст договору неповинен суперечити закону («правам и обыкновениям народным не противные»), єдність волі та волевиявлення («контракты имеют быть добровольные, за соизволением надлежащих к тому сторон»), форма договору має відповідати встановленим правилам.Незважаючи на ці наукові здобутки, подальше дослідження «Прав» як пам?ятки вітчизняного права дасть можливість не лише відтворити історичний розвиток правової думки в Україні, а й актуалізувати надбання попередників,врахувати їх позитивні й негативні здобутки в сучасних умовах розбудови правової держави. На думку науковців Кодекс мав визначне значення для подальшого розвитку права не лише в Україні, а й в Росії. «Права» стали спробою тогочасної української еліти узаконити окремішність правової системи й адміністративної влади Гетьманщини від Російської імперії, відмінне бачення природи функціонування державного механізму й судової влади, високий рівень правової культури та вірність європейській правовій традиції. Слабченко вважав, що «Права…» - один з найвизначніших проявів української правничої думки XVIII ст., оскільки в них «зібрано все те, що було суттєвим у другій чверті XVIII ст.» Провідна ідея збірника - з одного боку, захист прав і привілеїв козацької старшини, розширення можливостей для подальшого закріпачення селя

ЗМІСТ

ВСТУП

І. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ У 18 СТОЛІТТІ

ІІ. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ І ЗМІСТ

ЗАКОНУ 1743 РОКУ

2.1 Передумови створення Закону 1743 року

2.2 Зміст закону 1743 року

ІІІ. ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ 1743 РОКУ ДЛЯ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ