Характеристика законодавчої діяльності Української Центральної Ради - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КУРСОВА РОБОТА на тему: «Характеристика законодавчої діяльності Української Центральної Ради» Асатряна Арама Араїковича галузь знань 0304 «Право», напрям підготовки 6.3040101За ініціативою Товариства українських поступовців 04.031917 утворили Українську Центральну Раду (УЦР). Обране 7 березня керівництво Української Центральної Ради очолив Михайло Грушевський, заступниками голови стали Дмитро Антонович, Д. Метою УЦР із самого початку було здійснення віковічних прагнень українського народу - законодавчо закріпити відповідні нормативно-правові засади. Основним здобутком першого етапу, що розпочався рішеннями Всеукраїнського Національного конгресу у квітні 1917 р., стали широковідомі нині Універсали, а його головний результат - утвердження політико-правової лінії українського державотворення на закріплення суверенітету й розбудову соціально орієнтованої держави. На другому етапі, що розпочався з проголошенням УНР, пріоритетом законодавчої діяльності УЦР було вирішення гострих соціальних та інших нагальних проблем у житті країни, а також вироблення основ законодавчого процесу й законодавчої техніки.Українська Центральна Рада видала чотири Універсали, які визначали етапи Української держави - від автономії до самостійності[1]. Перший Універсал виданий від 10(23) червня 1917 року декларував автономію України у складі Росії, стверджував, що джерелом влади в Україні є український народ, також стверджується, що управляння країною здійснюється шляхом всенародних зборів, тобто сеймом або парламентом. 3(16) липня 1917 року був декларований Другий Універсал Центральної Ради, що зафіксував домовленості між Українською Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії, який визнав право України на автономію, а УЦР-органом державної влади. Згідно з умовами Центральна Рада змушена була погодитися на те, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено Всеросійськими Установчими зборами та визнати, що Україна не претендує на повну державну незалежність. Щодо армії, то в Універсалі було зазначено, що Тимчасовий уряд дозволяє створенню національних військових частин, але вони залишались під контролем Тимчасового уряду, та залишались у складі єдиної Російської армії[3].Процес утворення конституції розпочався відразу ж з проголошенням Першого Універсалу.Наголошується на тому, що Генеральний секретаріат було наділено реальними урядовими функціями лише після проголошення III Універсалу. Певною проблемою на початковому етапі було те, що Тимчасовий уряд, якому підпорядковувалась відповідна виконавча вертикаль влади, був проти самого факту існування Центральної Ради та Генерального секретаріату, а також надання Україні автономії, і тим більше незалежності. І лише суттєва підтримка населення, складна ситуація, в якій опинився Тимчасовий уряд унаслідок революційних подій і низки поразок на фронтах першої світової війни, не дали можливості йому ліквідувати Центральну Раду і Генеральний секретаріат. Поряд із цим Центральна Рада в силу характеру свого формування, незважаючи на те, що не була обрана на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, все ж таки на той час представляла інтереси практично всіх прошарків суспільства. На початковому етапі діяльності Генерального секретаріату він не був наділений урядовими функціями, і його статус не було визначено.Винниченком, у 1917 р. була вимога "пристосування до народу, себто українізація всіх органів адміністративного, господарського і культурного життя". Першим документом, в якому Центральна Рада визначила, що свою діяльність проводить, "стоячи на принципі українізації всього життя на Україні" стала її Резолюція від 22 квітня 1917 р. у якій говорилось про українізацію як всеосяжний процес усього національного, державотворчого, політичного, соціально-економічного і духовного розвитку українського народу. У такому розумінні українізація проголошувалася "принципом" і "програмою" діяльності Української Центральної Ради. Шевченко), які наголошують на тому, що у термін "українізація" тоді вкладався широкий зміст: він використовувався як для позначення змісту і форм широкого поступу загалу, так і для визначення напряму, змісту динаміки окремих ділянок народного життя, конкретних структур та осередків. У згаданій вище Доповідній записці Української Центральної Ради Тимчасовому уряду містилося широке розяснення процесу українізації: "домагання національної школи, армії, українізації всього життя на Україні мають у корені головним чином це відроджене та визволене почуття й достоїнство людини".Згідно з цими законами громадянином Української Народної Республіки вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на тер. Закони регламентували порядок вступу до громадянства і виходу з нього, визначення громадянства жінок і дітей, одержання свідоцтва про громадянство, складання обовязкової присяги («приречення») громадянина Української Народної Республіки.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Універсали Центральної Ради - джерела законодавчої діяльності

1.1 Передумови та підготовка конституції УНР

1.2 Характеристика та особливості нормативних актів періоду діяльності Центральної Ради

Розділ 2. Характеристика та особливості законодавчої діяльності УНР в різних сферах життєдіяльності держави

2.1 Законодавство в галузі державного будівництва, податків, громадянства

2.2 Правотворча діяльність у сфері кримінального законодавства

Розділ

3. Законодавча діяльність УНР у сфері земельних відносин

Висновки

Список використаної літератури