Етнічні фактори регіоналізму: поняття етносів, релігій, батьківщини, етногенез, етичні ознаки. Українські землі і межі. Проблема консолідації українського суспільства. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Конфлікти на території.
Етнічні українські території поділяються на суцільні, де в національній структурі населення українці переважають, та на змішані, де українці становлять 10-25-50% усіх жителів. На схід від названої межі українці становили більшість усього населення. На схід від Замостя до Холма і далі - до поселень, розташованих на захід від Володави до Бєльська і аж до Західного Бугу - проходила досить широка смуга змішаних українсько-польських етнічних територій, де українці переважно становили 25-50% усього населення. Тут з обох боків цього клину розташовувалися значні ареали українців і росіян: на північному сході - українців, на південному заході - росіян (із загальним переважанням українців). Швидкому заселенню Південної України (що було продиктоване спочатку військово-стратегічними міркуваннями, а згодом необхідністю господарського освоєння краю) сприяло надання переселенцям значних пільг, і хоча головна заслуга у заселенні та господарському освоєнні південноукраїнських областей належала українським та російським селянам, внаслідок привілеїв, наданих іноземцям та наявності кріпосного права в російських і українських селах, досить значний відсоток серед переселенців становили вихідці з інших країн, які залучалися царським урядом.Однією з головних ознак народу (етносу), нації як певної стійкої спільності людей є територія, на якій проживає ядро, основний масив цього народу і разом з якою він творить цілісний біогеографічний і етносоціальний організм. Отже, поняття етнічна, або національна територія означає землю, яку з найдавніших часів заселяє той чи інший народ, яку цей народ освоював, захищав, був і є її корінним жителем та господарем. Особливо складною є доля народів, які втрачали державність і територія яких, залежно від певних політичних обставин, підлягала членуванню чи зазнавала утисків чужоземних завойовників. У свою чергу, українські етнічні землі (етнічна територія) - це простір земної поверхні, яке компактно заселене і освоєно українцями, українським етносом за багато століть його розвитку і розселення. Нажаль ґрунтовних праць про етнографічні проблеми на Україні у сучасний час не написано, тому основною джерельною базою цього ІНДЗ були газетні та журнальні статі, а також всесвітня мережа Internet.
Вывод
Однією з головних ознак народу (етносу), нації як певної стійкої спільності людей є територія, на якій проживає ядро, основний масив цього народу і разом з якою він творить цілісний біогеографічний і етносоціальний організм. Отже, поняття етнічна, або національна територія означає землю, яку з найдавніших часів заселяє той чи інший народ, яку цей народ освоював, захищав, був і є її корінним жителем та господарем.
Етнічна територія - категорія більш стійка, ніж державна територія. Державні кордони нерідко пересуваються, встановлюються з порушенням етнографічних меж розселення народів. Особливо складною є доля народів, які втрачали державність і територія яких, залежно від певних політичних обставин, підлягала членуванню чи зазнавала утисків чужоземних завойовників. Але й за таких умов етнічна територія залишалася стійким утворенням, базисом цілісності народу і його державницьких потенцій.
Характерною рисою державної території України тепер є те, що вона не повністю співпадає з межами її етнічних земель. У свою чергу, українські етнічні землі (етнічна територія) - це простір земної поверхні, яке компактно заселене і освоєно українцями, українським етносом за багато століть його розвитку і розселення. Часто чіткі межі заселеного простору важко визначити, тому що вони непомітно переходить в етнічно змішані території. Розподіл між сучасними державами української етнічної території - суцільний і змішаної.
Дух національного відродження і державотворення є сьогодні найголовнішим чинником єднання українців як на своїй рідній землі, так і поза нею сущих.
Нажаль ґрунтовних праць про етнографічні проблеми на Україні у сучасний час не написано, тому основною джерельною базою цього ІНДЗ були газетні та журнальні статі, а також всесвітня мережа Internet.
Підводячи підсумки на основі вище викладеного матеріалу, можна дійти висновків, що для вирішення деяких конфліктних ситуацій достатньо провадити більш вдалу економічну політику. Тоді як ряд інших потребує втручання влади, а деколи навіть і правоохоронних органів для вирішення, також потрібно більш серйозно ставитися до зовнішньополітичних втручань у внутрішньодержавні справи з боку інших держав. Якщо ж вчасно не прийняти адекватних дій то можливі військові конфлікти на території нашої держави.
2. Грушевський М. Галичина і Україна // Літературно-науковий вісник. - 1906. - Т. 36. - Кн. 12. - С. 493.
3. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. - К., 1990. -360 с.
4. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред.. - К., КНЕУ, 2006 - 988 с.
5. Дяченко В.Г. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. - К., 2003. - с. 149-153
6. Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. - Львів, 2001. - 230 с.
7. Заставний Ф.Д. Східна українська діаспора - Львів: Світ, 2002.-260 с.
8. Зінич В.Т. Про євреїв в Україні на початку XX ст. // Український історичний журнал: - 2006 №5, С. 4-5
9. Карта этнического состава населения Украины. М. 1:1500000 / Министерство культуры и искусств Государственная служба геодезии, картографии и кадастра. - К.: Укргеодезкартография, ГНПП Картография, 2007
10. Кубійович В. Етнічні групи Південно-Західної України (Галичини) на 01.01.1939 року. - Весбаден, 2007.
11. Кубійович В.М. Атлас України й сумежних країн // За заг. Ред. В.М. Кубійовича - Львів, Знання, 2006 - 102 с.
12. Кубійович В.М. Географія українських і суміжних земель // За заг. Ред. В.М. Кубійовича - Львів, Краків, 2004 - 414 с.
13. Меликян Г.Г. Народонаселение. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Г.Г. Меликян. - М., 2004.-425 с.
14. Паламарчук М.М. Географія України - К., Инфра-М, 2004 - 321 с.
15. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К., 2006.-468 с.
16. Пономарьов А.П. Українська етнографія. - К., 2008.-375 с.
17. Римаренко Ю.І., Курас І.Ф. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії: - Київ, 2003. - 800 с.).
18. Самарцев І.Г. Зокрема про татар в Україні // Український історичний журнал: - 2004 №14 С. 12-13
19. Сергейчук В. Этнические границы и государственная граница Украины. - М., 2006. - 310 с.
20. Статистичний Щорічник України // За 1999-2008 р.р. - К., Статистика.-115 с.
21. Тарасенко Н.Г. Экономическая и социальная география - Донецк, Академия, 2008 - 160 с.
22. Чирков А.В. восстановят ли народы Украины утраченное численное преимущество в Крыму? (Современные и возможные будущие изменения этнической структуры населения Крымского полуострова). - М., 2009. - 40 с.
23. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. Навч. посібник / За ред. Шаблія О.І. - Львів, Світ, 2006 - 680 с.
24. Щокин Г.В., Головатий М.Ф. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи / За аг. Ред. Г.В. Щокина, М.Ф. Головатого - К, МАУП, 2006 - 384 с. регіоналізм український етнічний земля
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
