Характеристика твору Дж. Свіфта "Мандри Гулівера" - Курсовая работа

"Подорож Гулівера" - це одна з найсумніших книжок в історії європейської літератури, найгостріший памфлет на людство, але написано цю книжку не в нападі хворобливої мізантропії, а з почуттям "ненавидячої любові" до людини. Зневага і обурення, що подекуди просто бють в очі зі сторінок "Гуллівера", не є наслідком лихої вдачі письменника, як то іноді пишуть історики літератури, а збуджені глибокою образою за людину, якою вона є, при гострій свідомості того, якою вона має й повинна бути. Треба тільки добре вчитатися в останні розділи цієї єдиної в своєму роді книжки, в сцени, де розповідається про виїзд Гуллівера з країни коней і про трагічні його переживання, коли він думає про те, що мав покинути своїх доброчесних господарів і повернутися знов до людей з їх вадами та розбещеністю (ці розділи й зараз не можна читати без деякого внутрішнього хвилювання), щоб відчути, скільки в тому суворому та відлюдкуватому декані собору св. Бо чесноти гуїгнгнмів, що так полонили серце Гуллівера,-то ж людські чесноти, те краще в людині, що при сприятливих обставинах може взяти гору над лихими її інстинктами й перетворити людину з мізерного єгу на шляхетну, гідну свого місця у світі істоту. Це був той час, коли, за висловом Гегеля, світ був поставлений на голову, спочатку в тому розумінні, що людська голова і ті положення, які вона відкрила за допомогою свого мислення, виступили з вимогою, щоб їх визнали основою всіх людських дій і суспільних відносин, а потім і в тому ширшому розумінні, що дійсність, яка суперечить цим положенням, була фактично перевернута зверху донизу.Нарешті, найсумніша частина твору, апогей, до якого підноситься сатиричний пафос Свіфта,-це змалювання звичок та звичаїв єгу, цієї жахливої пародії на людину в усіх її моральних та фізичних особливостях. Як уже відзначено, зниження людини в цій частині провадиться не зменшенням фізичних її пропорцій, а своєрідним зведенням "вищої математики" духовного життя людини до елементарних чотирьох дій арифметики, тонким та глибоким установленням генетичного звязку між найскладнішими проявами психіки цивілізованої людини з елементарними інстинктами людини камяного періоду. Сатирична сила зображення морально "оголеної" істоти досягається тим, що Свіфт, пройнявшись ідеями нової філософії, яка розглядає людину як продукт природи, з убивчою ґрунтовністю показує фізіологічну спільність між єгу і людиною. Людське життя показано в такому дзеркалі, перед яким бліднуть усі попередні засоби "ображати" людину, до яких раніше вдавався Свіфт. Все, чим живе людина, всі форми суспільного співжиття, всі прояви моральних прикмет людини, минуле й сучасне людства, все, чим воно пишається і чого прагне,-все позначено рисами жорстокості, розумової обмеженості, егоїзму і хитрощів.Звертаючись у передмові до своїх читачів від імені Гуллівера, Свіфт одразу стає в позу людини, яка навіть припустити не може, що знайдеться хтось, хто не повірить тим фантастичним пригодам, про які розповідається в чотирьох книгах "Мандрів". А в передмові ніби від видавця рукопису "Гуллівера", його родича Сімпсона, ще й додається: "В усьому, безперечно, відчувається правда, та й не дивно, бо автор так уславився своєю правдивістю, що серед його сусідів у Редріфі, коли когось у чому запевняли, стало немов за приказку говорити: "Це така правда, ніби сам містер Гуллівер сказав". Іронія, що проймає ці логічні "аргументи", неминуче приводить читача до висновку, що Гуллівер, приміром, справді-таки правдива людина, що сумнів у правдивості всього того, що він розповів,-справді-таки образа для нього, бо людське життя - це ж і є, власне, царство єгу, а звичаї єгу - це ж до певної міри правдиве відтворення людського існування. Розповідаючи про те, як Гуллівер виїздив з країни коней, Свіфт так відтворює сцену прощання з конем, у якого жив Гуллівер: "...Я вдруге попрощався з хазяїном; та коли я хотів простягтися перед ним на землі, щоб поцілувати йому копито, він зробив мені ласку і обережно підніс його до моїх губ. Так, наприклад, "розповідаючи про те, як ліліпути відібрали у Гуллівера між іншими речами годинник, Свіфт наводить епізод, як з наказу імператора місцевим ученим доручено було розглянути цю невідому річ й зробити свої висновки про її призначення.Отже, з достеменною впевненістю можна сказати, що в творі Світа «Мандри Гулівера» поруч з жахливою картиною життя людської істоти, "звільненої" від прикрас цивілізації, подаються красномовні аналогії з життя європейського суспільства. В цій силі іронії, в її енергії відчувається фанатична віра в правду тої справи, в імя якої Свіфт завдає смертельних ударів усьому тодішньому суспільству. Все, чим живе людина, всі форми суспільного співжиття, всі прояви моральних прикмет людини, минуле й сучасне людства, все, чим воно пишається і чого прагне, все позначено рисами жорстокості, розумової обмеженості, егоїзму і хитрощів.

Зміст

Вступ

1. Передумови виникнення "Мандрів Гулівера"

2. Порівняльна характеристика твору

3. Чотири модифікації людської нікчемності

4. Апогей твору як сатиричний пафос на людину

5. Абсурдність творів Свіфта в ролі великої істини

Висновки

Список використаної літератури

Отже, з достеменною впевненістю можна сказати, що в творі Світа «Мандри Гулівера» поруч з жахливою картиною життя людської істоти, "звільненої" від прикрас цивілізації, подаються красномовні аналогії з життя європейського суспільства. В цій силі іронії, в її енергії відчувається фанатична віра в правду тої справи, в імя якої Свіфт завдає смертельних ударів усьому тодішньому суспільству.

У вік обожнювання розуму Свіфт з усією силою підкреслює недовершеність людської науки, яка не спирається на життєвий досвід, на життєву практику. І передусім, з особливою увагою, підносить Свіфт питання про нове виховання, якому надасться значення всемогутньої панацеї, що має вилікувати всі моральні вади людини. Все, чим живе людина, всі форми суспільного співжиття, всі прояви моральних прикмет людини, минуле й сучасне людства, все, чим воно пишається і чого прагне, все позначено рисами жорстокості, розумової обмеженості, егоїзму і хитрощів. Словом, аналогія проведена від початку до кінця, в усіх деталях і дрібницях проголошено безпощадний осуд людству.

Всі пригоди подано в дусі "реалістичної фантастики", що й надає творові непереможної привабливості, яка підкоряє не тільки малого, а й дорослого читача. Фантазія автора виявляє чудеса винахідливості, але майже ніколи не сходить з реального грунту. Цілком реальні речі проектуються у дещо незвичні обставини і з геніальною майстерністю показуються так, як вони виглядали б за цих обставин.

Але разом з тим цей суворий памфлет на людство написано в жанрі цікавого пригодницького роману, що захоплював і тепер захоплює молодого читача, що й тепер у списку книжок для дитячого читання стоїть на одному з перших місць.

1. "Мандри до різних країн світу Лемюеля Гулівера" (1721-1725).

2. . Муравьев В. С. Джонатан Свифт. - М., 1968.

3. Урнов Д. М. Робинзон и Гуливер: Судьба двух литературных героев.- М., 1973.

4. Дж. Свіфт. / За редакцією Ю. Лісняка. / Мандри Гуллівера. - К., 1983 р.

5. Дж. Свіфт. / За редакцією Ю. Лісняка. / Мандри Гуллівера. - К., 1983 р.

6. Недєлко Л.П., Кашуба Є.І., Зощенко Н.В. Планування. 7 клас. // Зарубіжна література в навчальних закладах // - К. - 2002 р.

7. Плавскін З.І., Бєлобратов А.В., Апенко Є.М. та ін. Історія зарубіжної літератури XVIII ст. - М., 1991 р.

8. Тураєв С.В., Дюшен І.Б., Каган Л.В. Зарубіжна література. - М., 1972 р.

9. Щавурський Б.Б. Уроки зарубіжної літератури. 6 клас. - Т., 2003 р.