Економічна конкуренція - основа механізму функціонування товарного виробництва та ринкового господарства. Антимонопольна політика держави - один з засобів державного впливу на зовнішню торгівлю. Методи формування конкурентної стратегії підприємства.
Поява перших теоретично оформлених ідей цілеспрямованого впливу на товарний ринок України з використанням різних методів і прийомів конкуренції можна віднести до початку XX століття, коли в Київському і Харківському університетах почали викладатися курси раціонального обертання товарів, збуту, ціноутворення, фінансової політики.
Практична робота з виробниками, постачальниками, споживачами і безпосередніми конкурентами, аналіз і використання їхніх інтересів з метою збільшення обсягів продажу вплинули на розвиток товарообігу, удосконалення якісних характеристик товару, збільшення обсягів отриманого прибутку.
Починаючи з 1985 року, відбуваються зміни в економіці, що були повязані зі скасуванням монополії на власність і підприємницьку діяльність, розширенням прав підприємств. Вони значно знизили роль державних монополій.
Сучасний етап характеризується переходом від адміністративних монополій до монополій економічних, а це досить швидко позначилося на рості цін, зниженні якості пропонованих товарів тощо. Необхідність регулювання монополізованого ринку вимагала негайних дій з боку держави. У 1992 році прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей закон визначив правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства.
Була створена нормативна база розвитку конкурентних відносин в Україні. Першим кроком у напрямку розвитку конкуренції була схвалена Верховною Радою України Державна Програма демонополізації економіки та розвитку конкуренції на ринках України у 1993-1995 роках, її основні пріоритети полягали в наступному: зниження рівня монополізації та розвиток конкуренції на ринку;
захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності, запобігання монопольної діяльності та її обмеження;
створення структури горизонтальних ринкових звязків між субєктами господарювання для забезпечення саморегулюючих механізмів розвитку економіки;
зменшення залежності субєктів господарювання від державних управлінських структур;
адаптація управлінських кадрів державних підприємств та обєднань до роботи в нових умовах.
Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців («субєктів господарювання» відповідно до термінів українського законодавства). Разом з тим, досить часто конкуренцію звязують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Необхідно також розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.
1. Теоретичні основи конкуренції
1.1 Конкуренція як форма функціонування товарно-ринкового господарювання
Товарне виробництво і ринок як конкурентне середовище. «Конкуренція» походить від латинського слова «concurentia», що означає зіткнення, змагання. Адам Сміт (1723 - 1790) звязував конкуренцію з чесним, без змови суперництвом, що ведеться між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару. Американський економіст Френк Найт (1885-1974) визначав конкуренцію як ситуацію, при якій безліч незалежних індивідуумів мають на ринку справу з безліччю інших індивідуумів та вибирають кращі на їх думку, умови купівлі-продажу товарів. Йозеф Шумпетер (1883-1950) затверджував, що конкуренція - це суперництво старого і нового: нових товарів, нових технологій, нових джерел задоволення потреб, нових типів організації. Конкуренція обумовлює зменшення витрат виробництва, підвищення якості продукції і ставить у залежність від цього життєздатність конкуруючих фірм. Йозеф Шумпетер заснував теорію “ефективної конкуренції”. Відповідно до цієї теорії взаємодія сил монополії і конкуренції, що спирається на нововведення, перетворює ринковий механізм в епоху “великого бізнесу” у важіль особливого динамізму економічного розвитку.
Надалі поняття конкуренції удосконалювалося в напрямку більш точного формулювання її мети і способів ведення. Неокласичний варіант тлумачення конкуренції також звязує її з боротьбою за рідкісні економічні блага, до яких відносяться і гроші споживача, за які їх можна придбати. Сучасний американський економіст П. Хайне вважає, що “конкуренція - це прагнення якнайкраще задовольняти критеріям доступу до рідких благ”. Проф. А.Ю. Юданов (Росія) ринковою конкуренцією називає боротьбу за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.
Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців (“субєктів господарювання” відповідно до термінів українського законодавства).
Разом з тим, досить часто конкуренцію звязують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
