Характеристика та функціональне значення синонімів у творчості Т. Шевченка - Курсовая работа

Синонімія - це така категорія мови, що визначає великою мірою навіть загальне збагачувальне спрямування в її розвитку. Але особливо важливу роль відіграє синонімія в організації художньої мови. Майстер художнього слова, вводячи до складу своєї мови синонімну лексику, вирішує різні творчі завдання. Синоніми виступають неодмінним складником у системі художніх засобів Шевченка. Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсової роботи: «Синоніми та їх функціональне значення у творчості Т.Шевченка».Синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, що мають близьке чи однакове лексичне значення і різний звуковий склад [13, 89]. Наприклад, слова сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний різні за звучанням, проте обєднані спільним значенням - «небоязкий, готовий здійснити визначний вчинок, подвиг». Якщо хтось не побоявся темного вечора піти на річку через кладовище, його можна назвати сміливим, а не відважним, безстрашним чи героїчним, тобто у цьому слові виражено тільки початок тієї ознак», що досягає винятково великої сили у слові героїчний. Наприклад, слово очі не має якихось особливих стилістичних відтінків, вирла - його розмовний згрубілий синонімічний відповідник («випуклі, витріщені очі»), балухи, баньки - вульгаризми, а очеса - архаїзм, що має згрубіло-іронічний відтінок. Подібно й дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і смисловими відтінками, й емоційним забарвленням: балакати - говорити не до речі, бамкати - говорити про щось не варте уваги, шептати - говорити притишено, варнякати - говорити дурниці, воркотати - ніжно і стиха розмовляти, бурчати - говорити нерозбірливо, з невдоволенням тощо.Слова-синоніми за своїм спільним основним значенням обєднуються в одну групу, що називається синонімічним рядом або синонімічним гніздом. У синонімічному ряді одне із слів може бути нейтральним за своїм стилістичним забарвленням, тоді як інші стилістично або емоційно забарвлені, наприклад: їсти (нейтр.) - жерти (жарг.) - лопати (вульг.). До синонімічного ряду можуть входити не тільки окремі слова, але й фразеологічні одиниці, які функціонально дорівнюють слову і виражають те саме поняття: зробити спробу, прийняти рішення. Щоб правильно віднести синонім до того чи іншого синонімічного ряду, потрібне знайти стрижневе слово. Наприклад, прикметники сильний, всесильний, міцний, могутній, потужний, хоч і обєднані спільним основним значенням (той, що відзначається великою фізичною і моральною силою), все ж мають неоднакові смислові відтінки і тому неоднаково виявляють себе в стилях мови: сильний - той, хто має велику фізичну силу (вживається в усіх стилях); всесильний - той, хто має необмежену силу, владу, нездоланну внутрішню переконаність (здебільшого в публіцистиці); міцний - витривалий, стійкий (у всіх стилях); потужний - масивний і сильний (у публіцистичному і науково-популярному стилях); могутній - дуже сильний (найчастіше в художньому і публіцистичному стилях мови) [13, 92].Синоніми, в основному, поділяються на три групи: 1) ідеографічні, або лексичні, синоніми; Ідеографічними, або лексичними, синонімами називаються слова, що означають дуже близькі предмети, явища, поняття, але відрізняються одне від одного смисловими відтінками. Безвідносні (абсолютні) синоніми, які однакові за лексичним значенням, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші - рідше, одні характерніші для одного стилю мови, інші - для іншого; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення таких синонімів: неозначена форма дієслова - інфінітив, шлях - путь - дорога, вивіз - експорт, майбутній - прийдешній, інтенсифікувати - посилювати. Наприклад, іменник біографія характерний для ділового стилю, а життєпис частіше використовується в публіцистиці; літератори, художники надають перевагу слову пейзаж, географи - слову ландшафт, а іменник краєвид здебільшого вживається в художніх творах і розмовному мовленні. Наприклад, слова молоти, товкти, плести у своєму прямому значенні не мають нічого спільного зі словом говорити і, отже, не виступають як лексичні синоніми до нього, але в певних контекстах вони можуть виконувати своєрідну синонімічну функцію до дієслова говорити.Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Наприклад: "Процедура приватизації державних підприємств включає такі основні елементи: визначення підприємств або їх часток (акцій, паїв), що продаються громадянам України за приватизаційні сертифікати, а також часток (акцій, паїв), що продаються членам трудових колективів за номінальною вартістю" (Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду). Загалом синонімія як стилістичний засіб не характерна й для наукової мови, хоч тут вона представлена ширше, ніж в офіційно-діловому стилі. У наукових текстах синоніми використовують як засіб контекстуального уточненн

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення синонімів

1.1 Сутність поняття «синонім»

1.2 Синонімічний ряд

1.3 Основні види синонімів

1.4 Використання синонімів у різних стилях мови

Розділ 2. Характеристика та функціональне значення синонімів у творчості Т. Шевченка

2.1 Синонімічні ряди у творчості Т. Шевченка

2.2 Характеристика абсолютних синонімів у творчості Т. Шевченка

Висновки

Список використаної літератури