Характеристика сутності та особливостей міжнародного публічного права - Дипломная работа

Система джерел сучасного міжнародного права 2.1 Аналіз теоретичних положень про первинні джерела сучасного міжнародного права.Міжнародне право - це система міжнародних договірних і звичаєвих норм, створюваних державами і іншими субєктами міжнародного права, направлених на підтримку миру та зміцнення міжнародної безпеки, встановлення і розвиток всестороннього міжнародного співробітництва, які забезпечуються добросовісним виконанням субєктами міжнародного права своїх міжнародних зобовязань, а при необхідності і примусом, який здійснюється державами в індивідуальному чи колективному порядку у відповідності з діючими нормами міжнародного права. Не дивлячись на те що і міжнародному праву, і внутрішньодержавному властиві деякі спільні основні ознаки (державно-вольовий характер, використання юридичних норм в якості регулятора суспільних відносин, можливість примусового забезпечення дотримання норм права і т.ін.) міжнародне право суттєво відрізняється від внутрішньодержавного права.Проблемі співвідношення міжнародного і національного права наука міжнародного права стала приділяти увагу наприкінці ХІХ ст. Першою спеціальною роботою в цьому відношенні стала книга відомого німецького юриста Г.Трипеля «Міжнародне і внутрішньодержавне право», яка вийшла в 1899 р. В доктрині міжнародного права в питанні співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного існує дві основні концепції: дуалістична та моністична. Г.Трипель у вказаній роботі досліджував питання взаємозвязку між обома правопорядками, зокрема “рецепцію” та “репродукцію” положень міжнародного права внутрішньодержавним правом і навпаки; перенесення дії норм однієї правової системи в рамки іншої і т.д., підкреслюючи при цьому, що для того щоб міжнародне право могло виконувати свою задачу, воно постійно повинно звертатися за допомогою до внутрішнього права, без чого в багатьох відношеннях воно безсиле. Саме дуалістична теорія минулого в основному створила необхідну основу для сучасної доктрини співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права, що сформувалася в вітчизняній науці міжнародного права.Двосторонні колізійні норми мають привязку, яка не називає право конкретної держави, а формулює загальну ознаку (принцип, правило), використовуючи яку, можна вибрати право. Офіційний характер джерел міжнародного права надається, як правило, двома шляхами: а) шляхом правотворчості, коли субєкти міжнародного права схвалюють договори, зміст норми права або рекомендації міжурядових організацій; б) шляхом санкціонування, коли субєкти міжнародного права схвалюють звичайні норми, надають їм юридичну силу. Зазвичай беруться до уваги 3 джерела, в яких держави прямо ставили за мету сформулювати основні принципи міжнародного права: Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права і Заключний акт Гельсінки 1975 року. Окремі автори відразу ж запровадили зазначені принципи до своїх класифікацій основних принципів міжнародного права, не звернувши уваги на досить слушне застереження Інституту міжнародного права про те, що резолюції Генеральної Асамблеї ООН вживають поняття «принцип» частіше не правовому значенні. Після прийняття Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., високорозвинуті (насамперед у правовому плані) держави почали практикувати укладення принципів, які формулюють права та обовязки у двосторонніх відносинах.У центрі уваги міфів, повірїв, релігії, мистецтва, літератури, філософії завжди знаходилися правила відносин людини до людини, до колективу, до суспільства. Всі форми суспільної свідомості значною мірою нормативні в тому сенсі, що стверджують певні цілі, принципи, уявлення про належних правила поведінки, про організацію суспільства, держави. Треба зауважити, що право склалося пізніше інших нормативних систем і на їх основі. Там, де немає або недостатньо норм одного виду, їхні функції виконують інші. Якщо звернутися до практики, то виявиться, що держави завжди розглядали міжнародне право як право в юридичному сенсі і чітко відрізняли його від інших міжнародних нормативних систем.

ЗМІСТ

Вступ

І. Характеристика сутності та особливостей міжнародного публічного

1.1 Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.