Характеристика рослинних асоціацій ботанічного саду "Поділля" - Дипломная работа

Ботанічні сади є обєктами збереження біорізноманіття та представляють велику кількість рослинних видів. Велика кількість ботанічних садів в Україні була закладена у минулому столітті. Такі ботанічні сади були створені у більшості університетів України. Поряд із обєктом збереження біорізноманіття ботанічні сади почали відігравати роль науково-пізнавальну та дослідну. Ботанічний сад “Поділля” Вінницького національного аграрного університету був створений на початку 60-их років минулого століття.Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони: експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду; наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у звязку з виконанням ними службових обовязків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду; заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно повязано з проведенням наукових спостережень; адміністративно-господарська. Зонування території ботанічних садів проводиться відповідно до Положення про ботанічний сад та Проекту організації території ботанічного саду, що розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває ботанічний сад, за погодженням з: центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо ботанічних садів загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо ботанічних садів місцевого значення. Розсадники лікарських рослин, сади і парки ставали ботанічними садами лише після того як перебирали на себе науково-освітню функцію (для спеціалістів ботанічних напрямків науки, студентів, школярів, пересічних громадян). Розсадники лікарських рослин, сади і парки ставали ботанічними садами лише після того як перебирали на себе науково-освітню функцію (для спеціалістів ботанічних напрямків науки, студентів, школярів, пересічних громадян).З просторових позицій територія Вінниці розкинулась по обидва боки річки Південний Буг в межах субширотно виражених басейнів його лівих (Тяжилівка, Вінничка) і правих (Пятничанка, Вишня) приток між декількома фізико-географічними районами (Барсько-Літинським, Гнівансько-Гайсинським, Вінницько-Дашівським) Середньопобузької височенної області Дніпровсько-Дністровського лісостепового краю. Розширення околиць Вінниці до сучасних меж, характер її забудови, особливість підстилаючої поверхні і наявність зелених насаджень дають можливість виділити декілька мікрокліматичних районів міста: Перший з них - центральний (правобережний) - має щільну міську забудову малоповерховими спорудами в поєднанні з окремими пяти-, девяти-і багатоповерховими будинками. В цьому районі багато зелених насаджень, тут знаходиться Центральний парк культури і відпочинку ім. На півдні району знаходиться Пятничанський ліс, частина так званого чорного лісу, що тягнеться на десятки кілометрів, на півночі - водоймище, на березі якого розташовані парк культури і відпочинку ім. Найнижчі гіпсометричні відмітки поверхні стосуються русла Південного Бугу та його приток, коливаючись в межах 23 - 3,4 - 270м. від заплавних терас, на яких розташована значна частина міста, абсолютні висоти зростають у напрямі лісових плато, досягаючи максимальних значень 305,2м на південні околиці Вінниці.Безпосередні дослідження поширення лісових насаджень їх складу та продуктивності виконано на основі матеріалів лісопоядкування: таксаційних описів, планів лісонасаджень, планшетів. Площа кожної проби визначалася із розрахунку наявності не менше ніж 100 дерев для обліку та інвентаризації. До основних лісівничо-таксаційних показників насаджень, які характеризують їх стан та морфологічну структуру відносять: походження (природне або штучне, насінєве або порослеве, корінне або похідне), форму (прості - одноярусні, складні - багатоярусні), склад (чисті, змішані) середню висоту, середній діаметр. До таксаційних ознак деревостанів, які характеризують їх продуктивність відносять: запас (кількість деревини у м3 на одиниці площі) середній та поточний прирости (кількість деревини у м3 на одиниці площі, що приростає за певний проміжок часу), суму площ січення або перетину (площа перетину стовбурів на висоті 1,3 м, м2 на одиниці площі), повноту (відношення суми площ перетину досліджуваного насадження до оптимального ), густоту дерев (кількість дерев на одиниці площі), клас бонітету (показник продуктивності насадження, який встановлюється за ві